Місія (притча)

Світлина від Марії Рахновецької.

Троє учнів одного учителя, які присвятили багато часу навчанню і молитві вирішили помандрувати у світ.

Через десять років вернулися, щоб відвідати свого учителя.

Старий монах уже не вставав з ліжка. Він запросив їх сісти і розповісти про своє життя.

– Я, – почав перший гордовито, – написав три книжки і допоміг продати мільйон копій.

– Це означає, що ти завалив світ папером, – сказав учитель.

– А я, – радісно промовив другий, – виголосив тисячі проповідей в різних місцях.

– Це означає, що ти наповнив світ словами, – відказав учитель.

Тоді заговорив третій:

– Я лише привіз тобі цю подушку, щоб ти клав на неї свої зболені ноги.

– Тільки ти, – прорік учитель, – знайшов Бога.

______________________________________________

Один славний на весь світ святий аскет жив у самітній печері. Цілий день він молився, а його думки постійно і завжди були звернені до Бога.

Але одного дня, коли він поринув у роздуми, з нірки вибігла мишка і почала обгризати його сандалі. Пустельник, сердитий, розплющив очі.

«Чому ти заваджаєш мені молитися?»

«Бо я голодна», – жалібно пропищала мишка.

«Тікай звідси, паскуднице, – гримнув на неї аскет, – як ти смієш перешкоджати мені саме тоді, коли я розмовляю з Богом?»

«Цікаво, як тобі вдається з Ним порозумітися, – запитала мишка, – коли ти не можеш поговорити навіть зі мною, маленькою мишкою?»

Бруно Ферреро

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.