Нічого спільного (притча про добро і зло)

Був у гніву син. Звали його – зло. Такий, що йому самому було з ним важко. І вирішив він його одружити на якійсь чесноті.

Дивись, трохи пом’якшиться, і йому на старості легше з ним буде! Викрав він радість і одружив на ній своє зло.

Тільки недовгим був той шлюб. Але залишилося від нього дитя – зловтіха.

Та й правда, не може бути нічого спільного у добра зі злом. А якщо раптом і трапиться, то добра від нього не чекай!

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.