Притча: Кнут засудження і образи

дитина

-Чому ти сердишся і ображаєшся? Чи не краще заспокоїтися і пробачити? – Запитав Учитель.

– А чому я повинен робити йому ласку і прощати його, він же … – хотів було виправдатися учень.

– Пробач, що перебиваю тебе, – сказав Учитель. – Дозволь поставити тобі два питання, і тоді я відповім на всі твої «як» і «чому».

Учень ствердно кивнув.

– Тобі добре, коли ти гніваєшся і ображаєшся? – Запитав Учитель.

– Ні, звичайно ж, – відповів учень.

– Так кому ж ти робиш послугу, коли завдяки незлобності, спокою і прощенню робиш собі добре?

– Але скажіть, як можна не ображатися? Це ж так важко.

– Ти головне зрозумій, що кожен раз, коли ти захочеш вдарити когось кнутом засудження або образи, першим, замахуючись, ти вдариш – себе.

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.