Притча: “Суд над Гріхом”

Притча: Якось Людство розшукало Гріх і кинуло до в’язниці. Але засуджений подав на апеляцію, бо не хотів все життя, а для нього це вічність, відбувати покарання у виправній колонії максимального рівня безпеки. На його захист прийшли Обман, Гріхопадіння, навіть, Невірство пришкандибало.

До залу запросили першого свідка. Ним був священик.

– Гріх є дитиною зла. А його роль – в очах Бога показати грішну людину.

– Неправда! – грізно закричало Гріхопадіння – Кожна людина схильна впасти в гріх, він просто констатує факти.

– «І сказав змій до жінки: «Ні, напевно не помрете! Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро й зло…» (Бут. 3. 4-5) – ось лише маленький приклад того, як зло вміє завуалювати гріх. Людина і не здогадається!

– Так, так, – погодився Ангел Господній, який теж був присутній, як свідок. – Хитрість сатани полягає в тому, що він вміє показати речі такими привабливими, настільки їх спотворити, що для людини вони є жаданими!

Засуджений тихенько сидів на лаві підсудних, бо розумів – щоб отримати умовно – дострокове звільнення, треба поводитися чемно. Згодом вийшов на волю і досі ходить між людьми. Тільки тепер він став більш уважним та кмітливим і представляється людині у формі добра.

Будьте пильні: безліч справ, які робляться нібито в ім’я Боже, насправді часто не мають з Ним нічого спільного.

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.