Різдвяна історія і наші страхи

Завжди страх стримував людину від чогось кращого, що Бог приготував для неї. На шляху до зустрічі з Новонародженим Дитятком ми повинні позбутися свого страху і навчитися довіряти та покладатися Богові у всьому.

В Різдвяній історії Бог чотири рази говорить до різних людей: «Не бійтеся!». Сьогодні ми знаємо, що історія Різдва – це Блага Новина: Бог став людиною, щоби спасти нас від гріхів. І ми не боїмося сказати усім, що ми святкуємо Христове Різдво, що ми є християнами, що віримо у Бога. Проте тих людей, котрі були свідками та учасниками Різдва, ця новина дуже перелякала.

Персонажі Різдвяної історії зіткнулися із своїми страхами, які нам відомі та близькі.

 Страх власної невідповідності. Приклад Марії, Божої Матері. Тут ми бачимо зовсім молоду дівчину–єврейку, котра готується до весілля. І раптом Ангел плутає усі плани, повідомивши, що Вона носить Божого Сина. Як ми думаємо, чи Вона відчувала Себе негідною, боячись не осоромити Свого звання та місії?

Страх осудження. Приклад Йосипа. Євангелист Матей описує: «Народження Ісуса Христа відбулося так: Марія, Його Мати, була заручена з Йосифом; але, перед тим, як вони зійшлися, виявилося, що Вона була вагітна від Святого Духа. Йосиф, її чоловік, бувши праведний і не бажавши її ославити, хотів тайкома її відпустити» (Мт. 1:18-20). Ангел сказав Йосипу не боятися і прийняти Марію у свій дім, як жінку. Чи можемо ми уявити той страх осуду та насмішок, котрий очікував Йосип почути від своїх рідних, які могли дізнатися, що Марія вагітна ще до одруження?

Страх неочікуваних перемін. Приклад пастухів. Уявімо себе на місці пастухів. Вони мирно лежать на траві та випасають свої стада. Навколо тиша та спокій. Тут зненацька небо освітлюється. І тисячі небесних створінь розпочинають голосно співати. Що б ми відчували тоді? Чи не страх? Пастухи також. Всі їхні плани були зруйновані цими небесними створіннями.

Страх втратити владу. Приклад Ірода. Євреям не сподобався Ірод. Він був не тільки суворим та жорстоким, але й патологічно боявся втратити владу. Його невпевненість викрила його, заставила вийти із себе, коли він почув про народження нового «Царя юдейського».

Страх розчарування. Приклад Захарії. Захарія та Єлизавета роками молилися Богу, просячи подарувати дитинку, але цього не сталося. Одна невдача змінювала іншу, – і це тривало роками. Коли Захарія дізнався, що Єлизавета вагітна, його першою реакцією була зневіра. Він боявся відновити свої надії.

Всі ці страхи нам такі знайомі. Саме вони показують, що ми – звичайні люди. Що ж тоді нам робити з ними?

Надіятися на Бога. «Якщо скеруєш твоє серце і простягнеш руки твої до нього, як віддалиш від твоїх рук кривду й не даси неправді жити у твоїм наметі, тоді напевне підведеш обличчя твоє без плями, стоятимеш твердо, боятися не будеш» (Йов. 11:13-15). Намагаймося робити так, щоби Бог наповнив наше життя, будьмо відкритими до Його надії, віри та спасіння.

Перестаньмо слухати голос страху. Нам буде видаватися, що страх скрізь, ним наповнене все наше життя. Немає рятунку навіть у Церкві. Якщо ми не перестанемо зустрічатися з тими людьми, котрі постійно бояться, то й самі не перестанемо боятися. Слід раз і назавжди позбутися свого страху.

Наповнимо свій розум Божими словами. Ми втрачаємо свій страх, коли Бог поруч. Відкриваючи Біблію, ми проникнемось Божим Духом, Його життям, світлом та надією.

Покладаймо всю свою надію на Божі обітниці. Цар Давид писав: «Коли ж страх мене огорне, на тебе уповаю! На Бога, слово котрого славлю, на Бога уповаю, не страхаюся: що може заподіяти мені людина?» (Пс. 56:4-5). Ми маємо запам’ятати Божі обітниці і завжди йти за ними, особливо тоді, коли боїмося.

Коли ми розпочнемо довіряти Богові, слухати Його голос, прославляти та вірити у Його обітниці, то наші страхи назавжди залишать нас.

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.