Фігове дерево (притча)

Фігове деревоБуло колись фігове дерево, що зросло під тропічним сонцем. Щодня воно терпіло спеку, та все одно давало затінок тим, хто під ним спочиивав. Воно щедро плодоносило, хоч деякі плоди й були надто високо, щоб люди могли їх дістати. Фіга на найвищій галузці видавалась такою смачною, що дехто намагався кидати камінням, аби її збити й забрати собі.

Між гіллям звили собі гніздо пташки. Вони прилітали і відлітали, коли їм хотілося, та навіть у найстрашнішу бурю мали тут безпечний прихисток.

З часом дерево всохло. Проте навіть у тому сухому стої різні комашки знаходили собі дім і пристановище. Усе своє життя фігове дерево просто залишалося собою і робило теж саме,  що й решта фігових дерев. Воно не прагнуло бути випещеним цитрусом або квітучою вишнею. Воно приймало як належне і спеку, і бурю, та стояло собі, приносячи користь. Зрештою, чого ще чекати від фігового дерева?

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.