Чернечий спір (притча)

15 червня:

/data/blog/115502/90e9a2bd54911fe60ad8431c660e0e11.e6LndHagvcg3hqwj_iViX91nBaQ2j5nHnL9siV2Boo8=w667-h467-no

Два ченці, живучи разом в одній келії, ніколи ні про що не сперечалися. Й от якось один каже до іншого:

– Посварімося хоча б один раз, як усі інші.

Співрозмовець відповів:

– Не знаю, як почати.

Перший сказав:

– Я покладу цю цеглину між нами, а потім скажу: «Вона моя!» Тоді ти скажеш: «Ні, вона належить мені». Отак і починаються суперечки і свари.

Отож, поклали вони цеглину між собою. Один сказав:

– Вона моя.

Інший:

– Ні, я певен, що моя.

Перший відповів:

– Не твоя цегла, а моя.

Тоді другий вигукнув:

– Якщо твоя, то забирай!

Якби ви не лили воду на гуску, вона все одно сухою залишиться. Праведна душа навіть після життєвого коловороту залишається в підсумку праведною

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.