ЩАСТЯ І ЛЮБОВ (притча)

Світлина від †_Ісус - дорога, істина і життя_†.

– Куди зникає любов? – запитало маленьке щастя у свого батька.
– Вона помирає. – відповів батько. Люди, синку, не бережуть те, що мають. Просто не вміють любити!
Маленьке щастя задумалось: ось виросту великим і стану допомагати людям! Йшли роки. щастя підросло і стало великим. Воно пам’ятало про свою обіцянку і зі всієї сили старалось допомагати людям, але люди його не чули.
І поступово Щастя із великого стало перетворюватись в маленьке та кволе. Воно дуже злякалось. щоб зовсім не зникнути і відправилось в далеку дорогу шукати ліки від своєї недуги.
Недовго йшло Щастя, не зустрічаючи нікого на своєму шляху, тільки стало йому зовсім зле. Вибрало розлоге дерево і прилягло. Тільки задрімало, як почуло кроки, що наближались.
Відкрило очі і бачить: іде по лісі старезна жінка, вся в лахміттях, боса і з палицею. Кинулось Щастя до неї. Вам потрібно відпочити і поїсти.
У старої підкосилися ноги і вона буквально звалилася в траву. Трохи відпочивши, мандрівниця розповіла Щастю свою історію:
Образливо, коли тебе вважають такою старезною, а я ж зовсім молода і звуть мене Любов! – Так це Ви Любов?! здивувалось Щастя, але мені говорили, що любов – це саме прекрасне із того, що є на світі! Любов уважно подивилась на нього і запитала: – А тебе як звати?
– Щастя.
– Он як? Мені також говорили, що щастя повинно бути прекрасним. З цими словами вона дістала дзеркальце.
Щастя, поглянувши на своє відображення голосно заридало. Любов підсіла до нього і ніжно обняла рукою. – Що з нами зробили ці злі люди? – схлипувало Щастя. – Нічого. – говорила Любов, – Якщо ми будемо разом і будемо піклуватися одне про одного. то швидко станемо молодими і прекрасними. І ось під цим розложистим деревом Любов і Щастя домовились ніколи не розлучатися. З того часу, якщо із чийогось життя зникає Любов, разом із нею зникає і Щастя, окремо їх не буває. Шкода, що люди до цього часу зрозуміти цього не можуть.

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.