Стояло посушливе літо, і фермери, жителі невеличкого селища, були стурбовані тим, що станеться з їхнім врожаєм. В один недільний день, після Літургії, вони звернулися до священика за порадою.
– Отче, ми повинні щось робити, або ми втратимо урожай!
– Все, що від вас вимагається – це молитися з абсолютною вірою. Молитва без віри – це не молитва. Вона повинна виходити з серця, – відповів священик.
Весь наступний тиждень фермери збиралися двічі на день і молилися, щоб Бог послав їм дощ. У неділю вони прийшли до священика.
– Нічого не виходить, отче! Ми кожен день збираємося разом і молимося, а дощу все нема й нема.
– Ви справді молилися з вірою? – Запитав їх священик.
Вони стали запевняти його, що це так. Але священик відповів:
– Я знаю, що ви молилися без віри, тому що жоден з вас, йдучи сюди, не захопив з собою парасольку!