Мандрівка в історію, частина п’ята

В другій половині 1989 року ініціативна група парафіян в складі Анни Прус та Марії Даниляк почала добиватись дозволу в тодішньої комуністичної влади на відкриття закритої ще в 1961 році церкви Св. влкмч. Димитрія в м. Куликові. Подолати бюрократичні перепони для отримання дозволу на відкриття церкви допомагав Ярослав Хемич.

До відкриття церкви богослужіння проводилися на подвір’ї церкви біля хреста. Церква була передана парафіянам у листопаді 1989 року і перше богослужіння у відчиненій церкві відбулося 8 листопада 1989 року. Першу службу Божу відслужив о. Богдан Савчук

Завдяки пожертвам всієї громади Куликова церква Св. влкмч. Димитрія в 1990 р. знову була реставрована. З нагоди цього на одній зі стін ліворуч іконостасу в непомітному для стороннього ока місці з’явився напис: “Відновлення Божого Храму Св. влкмч. Димитрія проводилося під головуванням священника о. Савчука Б. , церковного комітету: Теглівець М., Хемич Я., Кущак І., Сисак Є. ”

Одночасно на південній стороні бабинця церкви був зроблений напис, який засвідчує наступне: “Храм цей змурований на місці дерев’яного, що згорів 15 березня 1899 р., на добровільні пожертвування парафіян Куликова і жителів Жовківського передмістя. Храм посвячений на честь влкчм. Дмитрія в 1908 р. 1961 р. Храм закритий і знищений безбожниками. Знову відновлений 1990 р. силами громади Куликова.”

Реставраційну роботу виконувала громада художників на чолі з вихідцем з м. Куликова художником Юрієм Даниляком, (члени бригади реставраторів: Любомир Залеський, Ігор Хойняк, Степан Беловський).

Місто Куликів к 90-х роках ХХст. Значно розрослося, на парафії стало більше парафіян.  Церква вже не вміщувала всіх віруючих, а учасникам хору вже було затісно на хорах.

У 1997 році дорадчий орган церкви (церковне братство) прийняло рішення про розшерення церкви (парохом церкви на той час був о. Олександр Гатин-Лозинський).

Перші роботи по розширенню церкви розпочалися у цьому ж році. Фундамент під прибудову був виконаний без проекту. Проект зведення стін прибудови церкви (до перекриття хоров) розробив Заслужений архітектор України, виходець з Куликова, Роман Мих. Подальша добудова і розширення церкви здійнювалась за проектом архітектора Лідії Горницької, будівельну частину проекту виконав інженер Роман Йосипів. Спочатку були наміри за 1-2 роки закінчити прибудову церкви, але через нестачу коштів будівництво затягнулося на довше. Через економічні негаразди в державі, несвоєчасну виплату зарплатні та пенсій, безробіття, парафіяни не могли вносити необхідні пожертви, обмежені можливості щодо пожертв були також і в підприємців та фермерів Куликова.

Та все ж поступово, з Божою поміччю і завдяки пожертвам та безкорисній праці добрих людей, добудова і розширення храму продовжувалась і завершилася в жовтні-листопаді 2001 при о. Михайлові Колтуну. Завдяки розширенню церкви значно збільшилась площа бабинця (на 50 м² ), стали значно більшими хори, їх площа збільшилась майже в тре рази (з 16,7 м² до 50м²).

На хорах можуть одночасно брати участь у відправах два великі церковні або світські хори.

Покращились акустичні характеристики храму – в ньому легко співається і краще чути спів, що є важливим фактором при спільній багатоголосній молитві хору і парафіян під час церковних відправ. Заміна існуючої західної стіни та конструкцій, на яку спирались існуючі до цього хори, на дві підпірних колони, на які спираються сучасні хори, перетворило споруду церкви на величнішу і просторішу.

Ззовні колись невелика за розмірами церква (яку в народі називають “Мала церква”) стала величавішою та значно більшою на вигляд. Нові ліхтарі з невеликими банями над хорами не конкурують з основною великою банею церкви і не погіршують основного вигляду церкви, як із заходу, так і з півдня. Споруда церкви гармонує з навколишнім краєвидом.

Опубліковано у Історія Храму. Додати до закладок постійне посилання.