Марево (притча)

Світлина від Бруно Ферреро / Bruno Ferrero.

Один чоловік заблукав у пустелі. У нього закінчилася їжа і вода, він важко ступав по розпеченому піску.
Нараз побачив перед собою пальми і почув плескіт води. Розчарований, він подумав: «Це марево. Моя уява показує мені глибокі бажання моєї підсвідомості… Насправді нема нічого…»
Втративши всяку надію, безсило опустився на землю і помер. 
Трохи пізніше його побачили два бедуїни.
— Ти щось розумієш ? — спитав один. — Так близько до оазису, два кроки до води і до фініків, що падають просто в рот ! Хіба це можливо ?
— Це — сучасна людина, — відповів інший.

Гай-гай, світ переповнений різними таємницями, а людина закриває їх своєю рукою (Баал Шем).

Прихильники цієї технократичної епохи готові приймати за дійсне лиш те, що підлягає раціональній класифікації. Радо вірять, що завдяки своїй науці вони стоять на твердому грунті, а тим часом провалюються в прірву відчаю, тривоги.
Таємниці Бога неможливо зрозуміти, але треба в них вірити.

© Бруно Ферреро

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.