Жив якось король, який всеньке життя згаяв, ведучи війни й примножуючи землі свого королівства. У шістдесят років зрозумів, що небагато за той час дізнався про сенс людського життя.
Скликав усіх своїх міністрів і радників, і розпорядився:
— Візьміть усі гроші з моїх скарбниць, ідіть на чотири сторони світу й шукайте книг мудрости. Я хочу врешті пізнати справжню мудрість життя.
Радники забрали мішки із грішми і рушили у всі сторони світу. Повернулись через сім років у супроводі сорока верблюдів навантажених книгами — великими й малими. Ціла гора мудрих книжок.
Побачивши їх, король вигукнув:
— Мені шістдесят сім років ! Ніколи не матиму часу, щоб прочитати це все. Викладіть мені скорочено їхній зміст !
Скликали найкращих літераторів світу, вони взялись до праці й через сім років змогли описати найголовніше з усього скарбу мудрости. Але навіть зі стисло викладеним змістом, усе ще можна було навантажити сім верблюдів.
— Мені минуло сімдесят чотири роки, — мовив король. — Не маю часу, щоб прочитати це все. Викладіть зміст іще коротше !
Довелося скорочувати скорочене. Коли проминуло наступних сім років, мудреці навантажили свою працю на одного верблюда.
— Мені за вісімдесят, — мовив король, — щоразу слабшаю. Очі мої надто втомлені. Ніколи не зміг би прочитати всіх цих книг. Скорочуйте далі !
І знову наступних сім років мудреці працювали день і ніч. У результаті з’явилась книга, що увібрала всю мудрість землі.
У цю хвилину прибув до мудреців гонець:
— Швидко несіть королю книгу. Він помирає. Королю було вже вісімдесят вісім років, і він помирав на своєму ложі. Найбільший із мудреців наблизився до обличчя короля, що прошепотів йому на вухо:
— Прошу, охопи однією фразою усе знання, усю мудрість світу…
— Слухайте пане: «Живи кожною миттю життя».
Більшості із нас не доведеться пережити в житті, щось надто велике. Небагато людей стають мільйонерами, одиниці — стають призерами фестивалю в Сан-Ремо, обираються президентами, отримують Нобелівські премії.
Але всі можемо переживати маленькі радощі життя: ласкавий дотик долоні, поцілунок у щічку, повний місяць, чудо палахкотливого вогню, захід сонця.
Втішайтеся малими радощами життя. Кожен може мати їх удосталь.
© Бруно Ферреро