Мудрість

Картинки по запросу книга притч

Жив якось король, який всеньке життя згаяв, ведучи війни й примножуючи землі свого королівства. У шістдесят років зрозумів, що небагато за той час дізнався про сенс людського життя.

Скликав усіх своїх міністрів і радників, і розпорядився:

— Візьміть усі гроші з моїх скарбниць, ідіть на чотири сторони світу й шукайте книг мудрости. Я хочу врешті пізнати справжню мудрість життя.

Радники забрали мішки із грішми і рушили у всі сторони світу. Повернулись через сім років у супроводі сорока верблюдів навантажених книгами — великими й малими. Ціла гора мудрих книжок.

Побачивши їх, король вигукнув:

— Мені шістдесят сім років  !  Ніколи не матиму часу, щоб прочитати це все. Викладіть мені скорочено їхній зміст !

Скликали найкращих літераторів світу, вони взялись до праці й через сім років змогли описати найголовніше з усього скарбу мудрости. Але навіть зі стисло викладеним змістом, усе ще можна було навантажити сім верблюдів.

— Мені минуло сімдесят чотири роки, — мовив король. — Не маю часу, щоб прочитати це все. Викладіть зміст іще коротше !

Довелося скорочувати скорочене. Коли проминуло наступних сім років, мудреці навантажили свою працю на одного верблюда.

— Мені за вісімдесят, — мовив король, — щоразу слабшаю. Очі мої надто втомлені. Ніколи не зміг би прочитати всіх цих книг. Скорочуйте далі !

І знову наступних сім років мудреці працювали день і ніч. У результаті з’явилась книга, що увібрала всю мудрість землі.

У цю хвилину прибув до мудреців гонець:

— Швидко несіть королю книгу. Він помирає. Королю було вже вісімдесят вісім років, і він помирав на своєму ложі. Найбільший із мудреців наблизився до обличчя короля, що прошепотів йому на вухо:

— Прошу, охопи однією фразою усе знання, усю мудрість світу…

— Слухайте пане: «Живи кожною миттю життя».

Більшості із нас не доведеться пережити в житті, щось надто велике. Небагато людей стають мільйонерами, одиниці — стають призерами фестивалю в Сан-Ремо, обираються президентами, отримують Нобелівські премії.

Але всі можемо переживати маленькі радощі життя: ласкавий дотик долоні, поцілунок у щічку, повний місяць, чудо палахкотливого вогню, захід сонця.

Втішайтеся малими радощами життя. Кожен може мати їх удосталь.

© Бруно Ферреро

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.