Неділя по Різдві – Пам’ять св. і праведних Йосифа Обручника, Давида царя і Якова, по плоті брата Господнього. Свв. двадцяти тисяч мчч., спалених у Нікомидії.

“Св. Йосиф”Люба Яцків, Кафедра Сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв ksm.lnam.ua

Святого Йосифа Обручника

Святий Йосиф був чоловіком Пречистої Діви та опікуном Ісуса Христа; на нього сплила отцівська влада над Бого-Чоловіком. Бо як Чоловік Христос Спаситель нічим не хотів відрізнятися від інших людей, нічим, окрім святости. Він корився владі Матері та опікуна, якого, за прийнятим звичаєм, називав батьком. А якщо Господь Бог прикрасив і збагатив усякими чеснотами ту, яка мала бути і була Матір’ю Його Сина, то, звісно, й опікуна для Нього вибрав мужа найгіднішого і подав йому доброту й усяку чесноту, що відповідала тій великій гідності.

Святе Письмо називає Йосифа “праведним”. “Йосиф, її чоловік, бувши праведний…” (Мт. 1, 19). Коротке слово, але у ньому міститься все, бо ж сповнений чесноти мав бути той, кого Дух Святий називає праведним. Присутність Бога освячує людину. Хто серцем, молитвою завжди прибігає до Ісуса, той постійно поступає у доброму. А що сказати про святого Йосифа, який був найближче до Христа Спасителя, який пестив Його своїми руками і якого сам Ісус назвав батьком? “Чейже цього титулу «батько» не удостоївся ані ангел, ані святий у небі, лишень один Йосиф був так названий” (св. Василій Великий). “Поміж небесними ликами не було нікого, хто смів би Ісуса Христа називати Сином, міг це робити лишень святий Йосиф” (св. Кипріян). “А вже з самої тої гідности зрозуміло, яким чоловіком був святий Йосиф” (св. Вернард).

І справді “святий Йосиф заслуговував називатися батьком Ісуса” (св. Єронім), бо “Бог дав йому батьківську любов, турботливість і повагу” (св. Йоан Дамаскин). А якщо після Пречистої Діви Йосиф був найближчий Божому Синові, то і нині він є близько до Його престолу. Пізнаймо, як велика мусить бути його слава і як багато значить його молитва, прохання і покров. Тут, на землі, Христос був йому слухняний, і нині у небі немає прохання, в якому Він відмовив би своєму опікунові.

Святий Йосиф походив з роду Давида. Йосиф є сином Давида не лишень з походження по плоті, але також з наслідування віри і чеснот. Був він чоловіком бідним, теслею, трудом рук заробляв на хліб насущний. Згідно з переданням, святий Йосиф помер ще поки Христос Спаситель розпочав свою прилюдну діяльність, а помер у пізній старості, бо мав уже сто двадцять літ, і був похований у долині Йосафата, поблизу Єрусалиму.

“Свята Церква вірує, що не лишень Богородиця, але і названий батько, опікун Ісуса Христа, зберігав дівицтво усе своє життя” (св. Петро Дамаскин). “Я думаю, що святий Йосиф був найчистіший у дівицтві, найглибший у смиренні, найгарячіший у любові, найревніший у розважанні і що таким він залишається, допомагаючи нам” (св. Вернард). “Йосиф має з Пречистою Дівою, обручницею своєю, спільність дівицтва” (св. Августин). Святий Йосиф є взірцем і образом найліпшого батька родини, мужа й опікуна, взірцем глибокого смирення і послуху Божим наказам.

А свята Церква має у ньому найліпшого заступника і покровителя. Папа Пій IX (1846-1878) на прохання єпископів усього світу оголосив святого Йосифа (8 грудня 1870 р.) покровителем Христової Церкви, а папа Лев ХШ (1878-1903) у своєму посланні від 15 серпня 1887 р. призначив місяць жовтень для особливого почитання святого Йосифа. Є він також покровителем усіх вмираючих, до нього ми повинні звертати всі свої молитви, його повинні ми просити, щоб у годину смерти він заступився за нас, був поряд з нами і дозволив нам побороти всі спокуси, якими диявол спокушатиме нас в останню хвилину нашого життя. На іконах бачимо святого Йосифа з палицею Аарона, що розпустилася цвітом. Це є знаком його невинности і чесноти, а також пригадуванням, що Пречиста Діва, яка через подружжя була довірена його побожній опіці, є тим жезлом, про який говорить пророк Ісая: “І вийде паросток із пня Єссея, і вітка виросте з його коріння” (Іс. 11, 1).

__________

У той самий день

Святих мучеників двадцять тисяч, спалених у Никомидії, святої мучениці Домни

Тропар, гл. 8: Страстотерпці Господні, блаженна земля, яку напоїли ви кров’ю своєю і святі оселі, які прийняли тіла ваші. У бою бо ворога перемогли ви і Христа з дерзновенням проповідували, Його як благого моліть, щоб спаслися душі наші.

Кондак, гл. 2: Міцні душею у вірі святі вогнем страждання прийняли дві тисячі страждальців кличучи Родженому від Діви: Прийми всепалення наше за Тебе як дари перських царів – золото, ливан і смирну – превічний Боже.

Сталося це 303 р., коли Диоклетіян, якого намовив його співправитель Максиміян Галерій, почав жорстоко переслідувати християн. Тоді було спалено церкву, що стояла навпроти царської палати. У церкві зібралося дуже багато народу, було це на празник Різдва Христового. Коли військо оточило церкву, тоді начальник наказав християнам, щоб вони йшли принести жертву божкам. Але ніхто з церкви не вийшов, тоді погани її підпалили і всі християни прийняли там мученицьку смерть.

У Мінеях подано, що число святих мучеників було двадцять тисяч осіб, однак це треба розуміти так, що стільки було всіх мучеників, які під час усього переслідування прийняли мученицьку смерть у Никомидії. А кожного дня гинуло сотні вірних, мечі тупилися, кати падали від утоми, стоси трупів лежали на судилищі, а кров християнська плила і плила, натомість на їх місце ставали новонавернені погани, які приймали святе хрещення. Тоді серед інших також постраждали і царські придворні: Індиса втопили в морі, Гарганія і Петра також втопили, воєвода Зинон був стятий мечем, Мардонія спалили живцем, Доротей загинув від меча, диякона Теофіла було каменовано, Мигдонія засипали в рові, священика Гликерія спалили живцем.

Мощі багатьох святих мучеників поховала християнська дівиця Домна. За це її після суду мучили у в’язниці, а під кінець стяли мечем.

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.