Один чоловік, прийшовши до старця, і, побачивши його гарний настрій, попросив:
– Ти такий мудрий. Ти завжди в гарному настрої, ніколи не злишся. Допоможи і мені таким бути.
Старець погодився і попросив чоловіка принести картоплю та прозорий пакет.
– Якщо ти на кого-небудь розсердишся і затаїш образу, – сказав учитель, – то візьми картоплю. Напиши на ній ім’я людини, з якою стався конфлікт, і поклади цю картоплю в пакет.
– І це все? – Здивовано запитав чоловік.
– Ні, – відповів старець. – Ти повинен завжди цей пакет носити з собою. І кожен раз, коли на кого-небудь образишся, додавати в нього картоплю.
Чоловік погодився. Минув деякий час. Його пакет поповнився багатьма картоплинами і став досить важким. Його дуже незручно було завжди носити з собою. До того ж та картопля, що він поклав на самому початку, стала псуватися. Вона покрилася слизьким гидким нальотом, а деяка проросла, деяка зацвіла і стала видавати різкий неприємний запах.
Тоді чоловік прийшов до старця і сказав:
– Це вже стало неможливим носити з собою. По-перше, пакет занадто важкий, а, по-друге, картопля зіпсувалася. Запропонуй щось інше.
Але старець відповів:
– Те ж саме відбувається і в людських душах. Просто ми це відразу не помічаємо. Вчинки перетворюються в звички, звички – в характер, який народжує смердючі пороки. Я дав тобі можливість поспостерігати весь цей процес з боку. Кожного разу, коли ти вирішиш образитися або, навпаки, образити когось, подумай, чи потрібен тобі цей вантаж.