Паркування (притча)

Він був справді блискучим менеджером. Робочий день його був організований бездоганно – сприяли цьому комп’ютер, мобільний телефон і годинник. Цінував чи не кожну секунду свого часу! Одного дня він їхав до великої правничої фірми, де мав зустрітися з поважними людьми. Але розкішний хмародер, у якому розмістився офіс тієї фірми, був стояв у самісінькому середмісті, й менеджер якоїсь миті збагнув, що, виїжджаючи, не врахував шаленого автомобільного руху в центрі міста, ані того, що неодмінно матиме труднощі з паркуванням своєї машини. І справді, діставшись до місця, він побачив, що мало не кожен квадратний метр прилеглої до хмародера території був зайнятий тим чи тим транспортним засобом. Від’їхав від центру на кілька кварталів – втім, як не вдивлявся, жодного вільного місця так і не знайшов. Тоді, ледь не в розпачі, почав молитись: “Господи, благаю Тебе – поможи мені, я так потребую зараз Твоєї допомоги! Зроби так, щоб я знайшов місце для паркування. Якщо Ти зглянешся на мою молитву, даю Тобі слово – щонеділі буду присутній на Службі Божій!” І знову проїхав квартал або два. І знову нічого -яблукові ніде впасти. Став молитися ще палкіше: “Господи, я не маю права спізнитися на нинішню зустріч. Як поможеш мені відшукати місце для моєї автівки, я сповідатимуся щотижня, не забуватиму й про вечірню молитву”. Молячись, він їхав поволі-поволі, водночас придивляючись до ситуації на вулиці. “Господи, прошу Тебе, якщо знайду куток для паркування, – щодня читатиму Євангеліє. Може, навіть буду провадити катехизацію”. Аж раптом, за три метри від нього, один автомобіль, від’їхавши, звільнив місце. Зітхнувши з полегшенням менеджер вголос промовив: “Господи, не турбуйся – я вже знайшов місце!” Молитва є найвеличнішим і найшляхетнішим пориванням людської душі, а не примітивним актом, спрямованим на відвернення лиха.  (Із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі», видавництво “Свічадо” )Він був справді блискучим менеджером. Робочий день його був організований бездоганно – сприяли цьому комп’ютер, мобільний телефон і годинник. Цінував чи не кожну секунду свого часу!

Одного дня він їхав до великої правничої фірми, де мав зустрітися з поважними людьми. Але розкішний хмарочос, у якому розмістився офіс тієї фірми, був у самісінькому середмісті, й менеджер якоїсь миті збагнув, що, виїжджаючи, не врахував шаленого автомобільного руху в центрі міста, ані того, що неодмінно матиме труднощі з паркуванням своєї машини.

І справді, діставшись до місця, він побачив, що мало не кожен квадратний метр прилеглої до хмарочоса території був зайнятий тим чи тим транспортним засобом. Від’їхав від центру на кілька кварталів – втім, як не вдивлявся, жодного вільного місця так і не знайшов.

Тоді, ледь не в розпачі, почав молитись: «Господи, благаю Тебе – поможи мені, я так потребую зараз Твоєї допомоги! Зроби так, щоб я знайшов місце для паркування. Якщо Ти зглянешся на мою молитву, даю Тобі слово – щонеділі буду присутній на Службі Божій!»

І знову проїхав квартал або два. І знову нічого – яблукові ніде впасти.

Став молитися ще палкіше: «Господи, я не маю права спізнитися на нинішню зустріч. Як поможеш мені відшукати місце для моєї автівки, я сповідатимуся щотижня, не забуватиму й про вечірню молитву».

Молячись, він їхав поволі-поволі, водночас придивляючись до ситуації на вулиці. «Господи, прошу Тебе, якщо знайду куток для паркування, – щодня читатиму Євангеліє. Може, навіть буду провадити катехізацію».

Аж раптом, за три метри від нього, один автомобіль, від’їхавши, звільнив місце.

Зітхнувши з полегшенням менеджер вголос промовив: «Господи, не турбуйся – я вже знайшов місце!»

Молитва є найвеличнішим і найшляхетнішим пориванням людської душі, а не примітивним актом, спрямованим на відвернення лиха.

© Бруно Ферреро

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.