Побачення (притча)


– Хочеш піти зі мною у кіно?

– Так, звичайно.

– А що хочеш побачити?

– Тебе…

Моя наймолодша донечка вимагала, аби я щовечора читала їй перед сном одну казку. Якось я подумала, що можу купити їй касету із записаними казками. Дівчинка навчилася вмикати магнітофон і кілька днів усе йшло добре.

Та одного вечора вона дала мені у руки книжку.

– Люба моя, – сказала я, – ти ж умієш вмикати магнітофон.

– Так, але тоді я не можу сісти так близько до Тебе, а Ти не обіймаєш мене рукою! – відповіла дівчинка.

Важить особа. Не речі.

© Бруно Ферреро

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.