Притча Піно Пелегріно – про кота і складнощі, котрі виникають у житті через недовіру, непослух і неправду.
Одного разу бабуся, наказавши котові не торкатися миски з молоком, яку поставила на кухонний стіл, пішла на закупи.
Але кіт відразу ж захотів спробувати молока. Коли він намагався видряпатися на стіл, то незграбним рухом перекинув миску на підлогу.
Аби приховати заподіяну шкоду, кіт придумав план: він поранив собі лапу і коли старенька повернулася, сказав їй, що на дім напали злодії.
Жінка повірила йому і відразу ж побігла до сусідки, щоб позичити ліки.
Але сусідка, що бачила, як насправді все було, докладно їй про те розповіла. Старенька, розізлившись, повернулася додому, покликала кота і одним махом відрізала йому хвіст!
Страшенно принижений кіт благав жінку повернути йому хвіст.
А та йому відповіла:
– Я тобі його віддам, якщо ти віддаси мені молоко!
Кіт вирушив на пошуки молока. Він пішов до корови. Корова йому сказала:
– Я дам тобі молока, якщо принесеш мені трави!
Кіт пішов на поле. Поле йому сказало:
– Я тобі дам трави, якщо принесеш мені води!
Кіт рушив до джерела. Джерело йому сказало:
– Я дам тобі води, якщо приведеш сюди танцівників Сонця.
Кіт знайшов танцівників Сонця. Вони йому сказали:
– Звісно, ми прийдемо, аби танцювати коло джерела, але спочатку принеси нам нове взуття!
Кіт побіг до щедрого чоботаря. Чоботар дав йому вісім пар взуття.
Нарешті кіт приніс взуття танцівникам і ті пустилися танцювати коло джерела. З нього відразу потекла вода, яка напоїла поле і воно вкрилося свіжою травою.
Корова поїла трави і дала молока котові, який повернув його бабці. Вона ж, в свою чергу, віддала своєму котові хвіст.
Від того дня кіт зрозумів урок цієї берберської (жителі Алжиру і Марокко) розповіді: хто не слухається, той ускладнює собі життя і робить його дуже важким.
Джерело – “300 оповідок для душі” Піно Пелегріно, видавництво “Свічадо”.