Притча: “Замість когось”

Якось померло подружжя. По дорозі до Вічності чоловіка та жінку перепинив святий Петро.

– Ступайте за мною! – сказав.

Привів їх у велике просторе приміщення, де стояло безліч стелажів, вщент забитими книгами різної форми, величини, об’єму та кольору.

– Що це за книжки? – із зацікавленням спитала пара.

– Кожен фоліант – це прожите життя людини. Тут записані всі справи, молитви, які були відмовлені протягом існування на землі. По ній, відповідно, і вирішується куди душа піде після смерті, – пояснив святий.

Серед тисяч стародруків знайшов потрібні два. За товщиною були одинакові. Відкрив першу – виявилася книга дружини. Довго і уважно перечитував написане, а потім сказав:

–  Тебе Бог візьме до себе!

– А мене, що зі мною? – спитав чоловік.

Святий швидко проглянув другу книгу і сказав:

– Твоя, на жаль, майже без записів. Є тільки в дитинстві, коли мати заставляла молитися, а далі – чисті аркуші. Твоя дорога мала б бути до пекла, де грішники мучаться вічно, але підеш до Чистилища. Молитви твоєї жінки за тебе дали тобі шанс.

Папа Франциск: «Справжня суть нашого земного життя у його меті – вічності». І про вічність треба подбати ще будучи на землі…

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.