Притча про усмішку і обід з Богом

Маленький хлопчик хотів пізнати Бога. Він знав, що треба довго мандрувати, аби добратися туди, де перебуває Бог. Тому одного дня поклав до свого кошика тістечка, ва­рення, сік і рушив на пошуки Бога. Дитя пройшло зо триста метрів і побачило стару жінку, яка сиділа у парку на лавці. Жінка була сама, вона спостерігала за голубами.

Дитина сіла поруч із жінкою і відкрила свій кошичок. Хотіла напитися соку, та оскільки виглядало, що старень­ка голодна – одне тістечко запропонувала їй.

Старенька із вдячністю його взяла – й усміхнулася. У неї був чудовий усміх, і дитина подарувала їй друге тіс­течко, аби ще раз цей усміх побачити.

Хлопчик був захоплений. Він залишався там доволі дов­го, їв та усміхався.

Надвечір дитя, уже стомлене, підвелося, аби йти додо­му, та спершу кинулося до старенької й обійняло її. Вона теж пригорнула дитя і подарувала йому пречудовий усміх.Дитя повернулося додому.

‘Тільки-но відчинивши двері, побачило матусю. Матуся здивувалася на вигляд його об­личчя, сповненого щастям, і спитала:

– Синку, що ти сьогодні зробив, що такий щасливий?

– Я сьогодні полуднував з Богом! – відповів хлопець.

І заки мати встигла щось сказати, додав:

– Знаєш, у Нього найчудовіша усмішка з усіх, які я бачив!

Старенька також повернулася додому, переповнена щас­тям. Її сина здивував мир і спокій на її обличчі, отож він спитав:

– Мамо, що ти робила сьогодні, що почуваєш себе та­кою щасливою?

Старенька відповіла:

– Сьогодні у парку я полуднувала з Богом!

І заки син щось сказав, додала:

– Знаєш, Він молодший, ніж я собі гадала!

Знаєте, Бог молодший, ніж ви собі гадаєте, і в Нього чудова усмішка…

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.