Притча: “Скарги на Час”

Притча

Суд розглядав скарги над Часом. Таке дозволялось лише раз в тисячу років, тому чим ближче було до дати апеляції, відповідно, оскарження сипалися звідусіль і масово. Були різні: довгі, короткі, незрозумілі, застарілі, які йшли роками, написані різними почерками і у різних жанрах. Суддя промовив: 

– Перша петиція до нас прийшла аж із Півночі. Зачитаю:

«Я, скаржуся на Полюсний Час, тому що він дуже повільний. Через нього я довго сплю над Фінляндією, аж 51 день не піднімаюся над горизонтом і 73 дні не захожу за горизонт. Через мене цю країну назвали «Країну опівнічного сонця». Прошу прийняти міри. З повагою, Сонце!»

– Ось наступне нарікання:

«Пишу вам ці рядки аж із сивої давнини. Маю питання: Чи не можна якось уповільнити той паскудний час, а то за нього я дуже швидко старію?», – питає Століття.

– Маємо лист від Людини, але тут, на жаль, тільки одне речення:

«Прошу продовжити мій час на землі!»

– Зачитаю і ще одну скаргу:

«Дорогий суд над Часом! Мало хто знає, що в нас тисяча років дорівнює одному прожитому дню на землі, – пише нам душа з Чистилища. – Чи можна якось пришвидшити плин буття, хоч на кілька сотень років, щоб можна було швидше відпокутувати свої гріхи і пити до Неба?»

–         А це послання від тих, хто заправляє пеклом, цитую:

«Ми вимагаємо від вас подовжити час в нашому домі, бо нам  подобається дивитися, як мучаться душі безкінечно!»

–         Є ще один лист від цікавого адресата. Дивно, але це подяка! – сказав суддя.

«Подяка з Раю, за Вічний час, що тут є!»

– Як таке можливе?! – шепотіли присяжні у залі суду. – Він один, а такий різний!

Не завважили вони, що Час і тут їх заплутав, бо читали вони скарги вічно!

Якби ми не скаржилися, та час змінити не можна. Він такий, який він є,  але можна змінити пріоритети.

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.