Смичок і скрипка (притча)

7 липня:

Багато літ жили разом смик і скрипка і всі милувалися ними.Смичок і скрипка

– Чудова пара, – гукнув тромбон.

– – а живуть же як, – додав рояль, – у згоді, приязні.

Все було добре, аж враз… старий смик вирішив, що скрипка йому не пара. Надто у неї вузька талія, подумав він і пішов собі шукати подругу.

– Яка ви чарівна, – звернувся він до першої ліпшої гармонії, – чи не погодитеся ви стати моєю скрипкою?

Гармонія тільки засміялася, нащо їй старий смик:

– От з ким можна пов’язати життя, – подумав смик, побачивши флейту.

Але і флейта не захотіла стати його скрипкою.

Усі відкинули пропозицію смика, і навіть стара забута усіма труба відвернулася від нього.

Тільки легковажна балалайка радо прийняла його і вони зажили разом. Але нічого путящого з їхнього життя не вийшло. Балалайка навчилась все життя обходитися без смика і обходилася тепер сама собі на втіху. А смик хвилювався, хвилювався і пішов на чотири вітри, як йому і радила балалайка.

Тепер смик уже й не мріє мріяти про скрипку. Постарів, він, охляв. І коли зустріне на вулиці що не будь струнне згорбиться і прошмигне повз і ні звуку.

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.