Сміло йдіть до своєї мети і не зупиняйтеся на половині дороги. Повчальна і мудра притча

В одному невеликому і бідному селі народився на світ хлопчик.

Він проводив свої дні безглуздо, монотонно й не цікаво, так само як і інші мешканці цього згасаючого села, не маючи уявлення, що робити з власним життям.

І в одну прекрасну ніч йому приснилося море. Жоден з мешканців села ні разу не бачив моря, тому ніхто не зміг підтвердити, що десь у світі існує така безкрайня вода.

А коли юнак заявив, що збирається вирушити на пошуки моря зі свого сну, всі тільки посміхалися. Але він, незважаючи ні на що, вирушив у дорогу і довго мандрував, поки не опинився на роздоріжжі.

Тут він вибрав ту дорогу, яка вела прямо, і через кілька днів добрався до селища, жителі якого вели спокійне, забезпечене життя. Коли юнак повідомив їм, що мандрує, мріючи знайти море, вони почали переконувати його, що він даремно витрачає час і краще буде йому залишитися в цьому селі і жити так само щасливо, як і всі.

Декілька років молодий чоловік жив в достатку. Але одного разу вночі йому знову приснилося море, і він згадав про свою нездійсненну мрію. Юнак вирішив покинути селище і знову вирушити в дорогу.

Попрощавшись з усіма, він повернувся на розвилку і на цей раз пішов в іншому напрямку. Йшов він довго, поки не дійшов до великого міста. Захопився його гомоном і строкатістю і вирішив залишитися там. Вчився, працював, веселився і з часом зовсім забув про мету своєї подорожі.

Однак через кілька років він знову побачив уві сні море і подумав, що, якщо не виконає мрію своєї юності, то даремно розтратить життя. Тому він знову повернувся на розвилку і вибрав Третю дорогу, що привела його в ліс.

На невеликій галявині чоловік побачив хатинку, а біля неї вже не дуже молоду, але прекрасну жінку, яка розвішувала випрану білизну. Вона запропонувала йому залишитися з нею, так як її чоловік пішов на вiйнy і не повернувся. Чоловік погодився.

Багато років вони прожили щасливо, виростили дітей, але одного разу нашого героя, який вже постарів, знову відвідав сон про море.

І він залишив все, з чим був пов’язаний багато років, повернувся на розвилку і пустився в дорогу останньою, досі невідомою йому стежкою, дуже крутою і кам’янистою. Він йшов з паличкою і став побоюватися, що незабаром зовсім виб’ється з сил.

Опинившись біля підніжжя великої гори, старий вирішив піднятися на неї в надії хоча б здалеку побачити море зі своїх снів. Через кілька годин на кінець сил він дістався до вершини гори.

Перед ним розкинулися неозорі простори: старий побачив розвилку доріг і село, в якому жителі вели благополучне життя, і велике місто, і хатинку жінки, з якою провів багато щасливих років. А вдалині, на обрії, побачив блакитне, безкрає море.

І, перш ніж зупинилося його змучене серце, розчулений старий, крізь сльози жалю помітив, що всі дороги, якими він йшов, вели до моря, але тільки ні одну з них він не пройшов до кінця.

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.