Попав Мудрець на небеса і зустрівся з Ангелом.
-Як ти провів своє життя на землі? – запитав Ангел.
-Я постійно знаходився в пошуках істини, – відповів Мудрець.
-Це прекрасно! – похвалив Ангел. – А що ж ти робив, щоб знайти цю істину, чим займався, щоб її побачити?
-Мудрість накопичувалася людьми і записувалася в книгах, тому я багато читав, – відповів Ангелу Мудрець.
Ангел посміхнувся.
-Небесна мудрість передається людям через релігію, тому я вивчав святі писання і відвідував храми, – відповів Мудрець.
Усмішка Ангела стала світлішою.
-Я подорожував, розмовляв і сперечався з іншими мудрими людьми, і в цих суперечках народжувалася правда і істина.
Ангел прихильно посміхнувся.
Мудрець замовк… А обличчя Ангела стало похмурим, а посмішка зникла…
-Я щось зробив неправильно? – запитав здивовано Мудрець.
-Правильно, але ти нічого не розповів про Любов, – відповів задумано Ангел.
-Так у мене ж зовсім не було часу на цю Любов, адже я був зайнятий пошуками істини! – гордо відповів Мудрець.
-Де немає Любові, там немає істини… Найглибша істина народжується тільки із найглибшої любові, – сумно відповів Ангел і зник…