Ґудзик (притча)

4 серпня:

Ґудзик

Жив один чоловік і жив не вельми добре, не тямуще. Вирішив взятися за розум, добрі діла чинити, душу спасати. Чинив їх чинив, але змін на краще у самому собі і не помічав. Якось ішов він по вулиці аж бачить у бабусі ґудзик від пальто відірвався і впав на землю. Побачив, та й думає: «ну то й що, ґудзиків у неї досить. Не підіймати ж, яка дрібниця!»

Але все таки буркочучи підніс ґудзика і віддав його бабусі та й забув про це.

Потім вмер він і бачить терези: ліворуч зло його лежить і тягне до низу. А праворуч немає нічого – порожньо! І зло переважує: – «ох, – каже до себе чоловік, – і тут не поталанило!». Дивиться Ангели ґудзика кладуть і чаша з добрими справами переважила. «Невже ж один ґудзик усі мої злі діла переважив, – здивувався чоловік. – скільки добрих діл я вчинив, а їх не видно.» і почув як Ангел каже до нього:

– Через те, що гордився ти своїми добрими ділами, вони і пропали! А саме того одного ґудзика, про якого ти забув вистачило від погибелі спастися!

Добрі діла не в добрих ділах живуть а в доброму серці.

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.