02 грудня Церква згадує св. прор. Авдія. Св. мч. Варлаама. {Свщмч. Івана Слезюка.}

Святого пророка Авдія

Тропар пророка, глас 2: Пророка Твого Авдія пам’ять, Господи, празнуємо.* Тому молимо Тебе: Спаси душі наші.

Кондак пророка, глас 1: Великий Авдій, божественними сяяннями ум світловидний надбавши прорікає майбутнє, Духом святим віщаючи, його днесь благочестиво й мудро почитаючи, пам’ять його священну звершуємо, яка серця просвіщає.

Святий Авдій (Авдій – означає “слуга Божий”) був ровесником пророків Осії, Амоса і Міхея. Так стверджує святий Єронім. За деякими, несправдженими, джерелами, Авдій сховав сто пророків від гніву Єзавелі, жінки безбожного короля Ахава; він також впросив пророка Іллю, щоб той в час тривалої посухи став перед Ахавом і вимолив у Бога дощу. Згодом, за царя Ахазії, він покинув двірську службу і став учнем пророка Іллі.

Пророцтво святого Авдія має лишень одну главу, що містить двадцять один стих. Він провіщає народу Едома Божу кару за кривди, який вони завдали ізраїльтянам, а цим останнім провіщає прихід царства Божого. Жив пророк за вісімсот років до приходу Христа Спасителя.

__________

У той самий день

Святого мученика Варлаама

Тропар Варлаама, глас 4: Мученик Твій, Господи, Варлаам,* у стражданнях своїх прийняв вінець нетлінний від Тебе, Бога нашого,* мавши бо кріпость Твою, він мучителів подолав,* сокрушив і демонів зухвальства безсильні.* Його молитвами спаси душі наші.

Кондак Варлаама, глас 4: Явився єси предивний кріпостю, як ладан благовонний всепалення себе приніс єси, як жертву Христові, і вінець почесті прийнявши Варлааме, завжди молися за нас, страднику.

Пам’ять святого мученика Варлаама похвальним словом вшанували в Кесарії Кападокійській Василій Великий, а в Антіохії — Йоан Золотоустий. Із їх промов довідуємося про подвиги цього Божого слуги.

Святий Варлаам був звичайним хліборобом, неписьменним мовчазним чоловіком. Народився в Антіохії Сирійській, постраждав у 304 р. в Кесарії Кападокійській від мучителя Саприкія. На суді святий Варлаам так ясно і переконливо захищав Христову віру, що всі дивувалися мудрості старця. Саприкій велів святого мученика бити, шматувати живе тіло аж до костей, а кості ламати. Під кінець наказав йому простягнути праву руку над вогнем жертовника, а в долоню покласти тліючу вуглину, посипану кадилом, аби святий мученик з болю стряс кадило до вогню, бо тоді бодай про око погани тішилися б тим, що християнин приніс богам жертву.

Але святий Варлаам тримав руку так довго над вогнем, аж вона згоріла і впала у вогонь, після чого святий старець віддав Богу свою душу. Так, за словами святого Василія, “десниця мученика подолала вогонь, перед силою якого поступається залізо, мідь і твердий камінь”. У роковини смерти святого Варлаама до його гробу в Кесарії приходила велика сила народу, а близько 418 р. в Антіохії на його честь було зведено храм.

__________

У той самий день

Святих отців Варлаама та Йоасафа індійських

Діялося це в індійській землі, до якої, згідно зі старовинним переданням, перші промені Христової віри приніс святий апостол Тома. Жив у тій землі цар Авенір, який гнобив християн, зокрема монахів і священиків, і ті змушені були переховуватися у диких хащах. А коли в лютого царя народився син Йоасаф, то поганські волхви провістили, що ця дитина колись прийме християнську віру, яку так жорстоко гнобить цар. Наляканий, Авенір повелів виховувати сина у палаті, ізольованій від усіх людей, і не вільно було навіть згадувати при дитині, що на світі є бідні люди і що люди взагалі вмирають.

Але з часом життя царевича на самоті припинилося, а цар подбав, щоб далі він зростав у найбільших розкошах, та велів показати синові усю державу. Під час подорожі до царевича наблизився один християнський священик і монах, що називався Варлаам, і той навернув царевича до святої віри й охрестив його, а сам повернувся в пустелю. Коли цар довідався, що його син прийняв Христову віру, то проханнями і погрозами, підступом і намовами до грішного життя хотів сина схилити до відступництва, але все було намарно. Він відступив Йоасафові половину свого царства, а під кінець і сам прийняв Христову віру. Після цього Авенір прожив ще чотири роки і помер на руках свого сина.

Йоасаф завів новий порядок у своїй державі, і значну частину своїх підданих навернув до Христової віри. А згодом він призначив царем на своє місце побожного християнина, що називався Варахій, а сам, під плач вірного народу, на двадцять п’ятому році життя пішов на пустелю, де подвизався довгі літа разом з Варлаамом, замкнув очі святому, який помер, проживши майже літ сто, а з них сімдесят п’ять у пустелі. Преподобний Йоасаф прожив у пустелі на самоті тридцять п’ять років, і там свято й побожно помер. Варахій переніс його тіло до однієї з церков, зведених святим Йоасафом. Діялося це близько 750 р. Про життя святих преподобний Йоан Дамаскин написав книгу у сорока главах.

Подібна легенда, що сягала набагато пізніших часів, збереглася і серед поган індійського краю. Тому знайшлися й такі, що заперечували існування преподобних Варлаама і Йоасафа та стверджували, що це лиш поганська легенда. У Христовій церкві не один, а десятки царевичів і королівських синів кидали престоли та йшли в пустелю. Щодо самого святого Йоасафа, то, можливо, що в описах його життя і справді є багато легендарного. Однак саме життя так подібне до житія святих. А крім того, такий учений чоловік, як святий Йоан Дамаскин, напевно вмів відрізнити байку від правди, бо Церква в почитанні святих була дуже обережна. Тому справою учених було б висловити думку про подібність поганської легенди до правдивої християнської дійсности, але ніколи не заперечувати речі, які спираються на дуже поважні старовинні джерела.

__________

І. Я. Луцик, “Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

__________

У той самий день

Блаженний Священномученик Іван Слезюк

Священномученика Івана Слезюка

Блаженний Священномученик Іван Слезюк (14.01.1896 – 02.12.1973)

Народився у с. Живачів на Станіславівщині. Священник-катехит у школах та гімназіях Галичини. Висвячений 1945 р. на єпископа владикою Григорієм Хомишиним у передчутті арештів ієрархії УГКЦ. Заарештований 2 червня 1945 р., звільнений після 10 річної каторги у воркутинських таборах, повторно заарештований у липні 1962 р. Підпільний єпископ Івано-Франківської єпархії протягом 8 років. Помер після чергового виклику до КДБ у Івано-Франківську. Мощі блаженного вшановуються у катедральному соборі Воскресіння ГНІХ у Івано-Франківську.

Cимвол воднораз благості у вірі та крицевої у ній незламності, вироблених через усе життя, дякуючи діянню невидимої Божої благодаті, яку живо відчував усім своїм єством, та «завдяки» морозному кліматові азійського Сибіру, в умовах якого, стараннями безбожницького режиму, впродовж цілого десятка років мав змогу вдосконалювати свою волю – справжній зразок Христового апостола, що доповнюючи власними стражданнями страждання Богочоловіка і Його Церкви, переможно перетерпів до кінця, щоб прийняти вінець перемоги.

Місія Постуляційний Центр беатифікації УГКЦ

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.