02 квітня Церква згадує прпп. отців наших в обителі св. Сави, що їх убили сарацини. {Свщмч. Миколая Чарнецького.} Четвер Великого канону.

02 квітня Церква згадує прп. отців в обителі св. Сави, що їх убили ...

Преподобних отців наших в обителі святого Сави убієнних

Тропар, глас 4: Боже отців наших, * що чиниш завжди з нами по Твоїй кротості, * не віддали милости Твоєї від нас, * але молитвами їх у мирі направ життя наше.

Кондак, глас 4: Земними і тлінними насолоди явно погордивши, преблаженні, пустинного життя зажадали ви, красоти світу і їжу тлінну зненавиділи, тому й сподобились ви царства небесного з ликами мучеників і посників радіючи, тому, пам’ять вашу почитаючи, усильно молимо вас: від бід, отці, ізбавте нас.

Обитель, або лавра, святого Сави містилася за 32 кілометри від Єрусалиму, над потоком Кедрон, і 13 кілометрів від Вифлеєму. Не можемо точно сказати, коли прийняли мученицьку смерть 20 монахів обителі святого Сави, однак сталося це тоді, коли сарацини захопили Палестину, близько 416 р. Монахи, які проживали в лаврі, довідалися, що сарацини страшно катують християн, однак своє уповання поклали на Господа і не покинули лаври. 13 березня на них напала ватага сарацинів. Вони домагалися грошей, яких у лаврі не було, і поранили стрілами багатьох монахів. Однак раптом побачили, що від Єрусалиму наближається велика сила людей і, гадаючи, що то йде військо, втекли.

Та вже 20 березня, у Великий четвер, вони вдруге напали на лавру і стали мучити її мешканців. Монах Сергій, котрий заховав дорогоцінні церковні посудини, боячись, щоб у муках не виявити, де їх сховав, хотів утекти, але сарацини його наздогнали і відсікли йому голову. Потім кинулися грабувати келії, а 18 монахів заховалися в печері, де колись жив святий Сава. Однак сарацини знайшли їх. Тоді один з монахів на ім’я Патрикій, щоб спасти братів, добровільно вийшов з печери на смерть, але погани завернули його, розвели перед входом до печери вогонь і там задушили монахів димом. Імен їх не знаємо, крім Патрикія і Йоана, якого ще 13 березня, при першому нападі, було тяжко поранено і волочено по землі, так, що вся його спина була наче одна рана.

Інших монахів поранили сарацини і залишили напівживими. Увечері, коли грабіжники пішли, монахи, які сховалися, стали допомагати пораненим. Один з мучеників був так покалічений, що невдовзі помер. І так тоді прийняли мученицьку смерть 20 слуг Божих, пам’ять яких свята Церква вшановує сьогодні.

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.