04 березня Церква згадує св. ап. Архипа. Тиждень сиропусний.

Результат пошуку зображень за запитом "Святого апостола Архипа"

Святого апостола Архипа

Тропар, глас 3: Павлів учениче і апостоле Христа, Архипе, євангелія глашатаю і колосян учителю, побиття камінням прийнявши як окрасу многоцінну, якою вінець мучеництва прикрасивши, увійшов ти у радість царства, у якому пом’яни нас, які оспівують пам’ять твою, апостолів співпрестольниче.

Кондак, глас 4: Як зорю велику церква почитає тебе, Архипе, просвічена тьмами чудес твоїх, зове до тебе:«Спаси тих, які з вірою почитають пам’ять твою».

Житіє його згадується в житії св. ап. Филимона і тих, що з ним

Святий Филимон був багатим міщанином у Колосах Фригійських. Святий Павло називав його улюбленим приятелем, саме до нього апостол писав послання у справі Онисима, який був невільником Филимона й утік від нього. Жінка Филимона називалася Апфія. У їх домі збиралися вірні, серед них Архип, що відзначався найбільшою побожністю. Святість їх життя мала бути велика, якщо апостол Павло так починає своє послання до Филимона:“Павло, в’язень Христа Ісуса, та брат Тимотей – Филимонові любому й нашому співробітникові, і сестрі любій Апфії та Архипові, нашому товаришеві боротьби, і твоїй домашній Церкві:благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа. Дякую Богові моєму повсякчас, згадуючи тебе у своїх молитвах, бо чую про любов твою і віру, що її ти маєш супроти Господа Ісуса й супроти всіх святих” (Флм. 1, 1-5). Усе послання складається з двадцяти п’яти стихів. Відповідно до найдавніших джерел, апостол Филимон прийняв мученицьку смерть разом з дружиною своєю Апфією та Архипом у Колосах, за імператора Нерона. Однак інші передання свідчать, що він був єпископом Гази, а після мученицької смерти його мощі, прославлені чудесними оздоровленнями, перенесли до Колос.

__________

У той самий день

Житія святих мучеників Максима, Теодота, Ісихія та Асклипіодота

Ці святі мученики постраждали в Тракії, мабуть, за імператора Максиміяна. Кати шматували їхні тіла, били каміннями, топтали ногами, волочили по гострих черепах. Тоді вкинули їх до диких звірів. Святі мученики стали вголос молитися, і звірі не завдали їм жодної кривди. Врешті-решт кати всіх їх стяли мечем.

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.