05 вересня Церква згадує св. мчч. Луппа. Св. свщмч. Іринея, єп. Ліонського. Віддання празника Успення Богородиці.

Результат пошуку зображень за запитом "Святого мученика Луппа"Святого мученика Луппа

Тропар, гл. 4: Твій боязнь, Господи, Луп, у своїх стражданнях прийняв вінець, неплідний від Тебе, Бога нашого, мавши бо серце Твоє, він мучивлів подолав, * розгромив і демонів згубства безсильні. * Його молитвами спаси душі наші.

Кондак, глас 1: Страждання просвітитесь як золото в печі, зблизившись, мудрий, зорею зцілення та благословення відігнавшись до темноти демонів, тому всесвяту пам’ять твою святкує, богоблаженний Лупе, похвалу мучеників.

Не знаємо, де постраждав святий Лупп, бо навіть найдавніші джерела не згадують цього. Натомість знаємо, що мученицька смерть він прийняв у часі цісаря Авреліяна, у 275 р. Лупп був невільником, хоч він і визнав Христову віру, та свята хрещення ще не прийняла. Коли стали переслідувати вірних, погани хотіли його ув’язнити, та Бог чудовим способом врятував його з рук заповідачів, і Лупп прийняв хрещення. Тоді він з власної волі став перед судом, бо боявся, щоб не покарали воїнів, з котрих рук звільнив його Господь Бог. Не допомогли вмовляння та обіцянки, святий мученик твердо визнав Христову віру. Тоді його жорстоко побили жили, а під кінець, за наказом мучителя, стяли мечем. Бог прославив його мощі численними чудами.

__________

У той самий день

Священного священногоченика Ірінея

Одним з великих світів Христової Церкви, учителем та гарячим поборником Христової віри був святий Іриней, єпископ Ліон (нинішня Франція). Народився святий Ірінеї близько 120 р., Одні джерела стверджують, що він походить від міста Смирни, в Азії, а інші – з Греції. Він був ученим святого Полікарпа, а той був учнем святого Йоана Євангеліста. Святий Іриней пильно слухав науку святого Полікарпа. Ось що він пише: “За Божою ласкою, той науку я слухав дуже уважно, і слова, і діла його записував я не на папері, а в глибині своєї серця. І слова те постійно стоять живі перед собою і я, за допущенням Господа, завжди повторюю їх у своїй серці “. Крім того, не забув він і про світові науки і росли з них дуже пильно. Пізніше це допомогло йому легко розвідати прощення віруючих і поганських філософів, а його послання, як свідчить святий Єронім,

Згодом святий Полікарп послав його до Галії, де в Лугдуні був другий учень святого Полікарпа, святий Фотіна. З часом він висвятив Іринея на священика. Тут чесноти святого Іринея з’явилися так яскраво, що вірні в одному з листів до папи Елетерії (177-190) писали: “Ми просили нашого співвітчизника та земляка Іринеї передати тобі це послання, а сам він є чоловіком, що ревно дбає про славу Божу” . Обидва святі мужі, Фотіна та Ірінія, виплекали в Лугдуні та у Вієні та в інших місцевостях Галії ті нота Христової віри, яку засіяли ще перші проповідники Божого Слова – св. апостол Лука і Крискентій, учень св. Павла. Тому погани ополчилися проти них з усією своєю затятістю і в 177 р. почалася страшне, нечуване переслідування вірних. В одному з повідомлень, які приписують святому Іринею, читаємо таке:

Тоді погани захопили дев’яностолітнього священика Блаженнішого Фотіну, і оскільки через свою старість він вже не міг іти сам, то вони в руках принесли його до мучителя. Суддя запитував святого старця: “Хто такий християнський Бог?”.

На це бісскоп відповів: “Дізнайсяся тоді, коли будеш цього гідним!”

Тоді натовп поган накинувся на сиволового старця і став його жорстоко бити, а потім ледь живого кинули до в’язниці, де святий мученик наступного дня помер. Та ні муки, ані смерть не залякали вірних християн. У посланні до вірних з Лугдуну, який призначається святим Іринею, говориться так: “Тодішні християни так ревно намазували Христа, що хоч і наблизились до великої слави, бо не раз вони сприймали Ісуса і носили на собі знаки і сліди страждань і муки за віру, та не вважали себе гідними, щоб їх називали мучениками. Вони були дуже чутливими до цього. «Ісус Христу, – говорили вони, – належить цій назві, бо Він є Первенцем з мертвих і Начальником життя. Мучениками можна назвати тих, підвиг яких Христос прославив ласкою мученицької смерті, а ми є тільки слабкими і покірними совісті ». Вони обмили сльозамі наші руки і просили нас молитися за них, щоб могли гідно закінчити свій підвіг. Та на ділі вони довели, що вповні є гідними того ж звання, доказали це страхом, змиренням і непохитним духом. Вони віддали себе під кріпку руку Всевишнього та таку руку, вивозивши їх понад усім земним. У їхніх серцях панувала любов, поряд зі смиреннимдрієм. Любов спонукала їх захищати пригноблених і бути милосердними до грішників. Вони всі захищали і нікого не судили, вони прощали ворогам і молилися за своїх мучителів, так, як молився за них святий Первомайцю Стефан. Вони не вивищували себе над тими, хто впав, а подавали їм руку та скріплювали у вірі, любили їх, як лагідну та милосердну матір любити своїх дітей, і молилися за них до Отця небесного, щоб Він простив їм. Вони полюбили понад всесвітнього світу, і в світі відійшли до небесного Отця, залишивши собі світ, однодушність і любов “. Та на ділі вони довели, що вповні є гідними того ж звання, доказали це страхом, змиренням і непохитним духом. Вони віддали себе під кріпку руку Всевишнього та таку руку, вивозивши їх понад усім земним. У їхніх серцях панувала любов, поряд зі смиреннимдрієм. Любов спонукала їх захищати пригноблених і бути милосердними до грішників. Вони всі захищали і нікого не судили, вони прощали ворогам і молилися за своїх мучителів, так, як молився за них святий Первомайцю Стефан. Вони не вивищували себе над тими, хто впав, а подавали їм руку та скріплювали у вірі, любили їх, як лагідну та милосердну матір любити своїх дітей, і молилися за них до Отця небесного, щоб Він простив їм. Вони полюбили понад всесвітнього світу, і в світі відійшли до небесного Отця, залишивши собі світ, однодушність і любов “. Та на ділі вони довели, що вповні є гідними того ж звання, доказали це страхом, змиренням і непохитним духом. Вони віддали себе під кріпку руку Всевишнього та таку руку, вивозивши їх понад усім земним. У їхніх серцях панувала любов, поряд зі смиреннимдрієм. Любов спонукала їх захищати пригноблених і бути милосердними до грішників. Вони всі захищали і нікого не судили, вони прощали ворогам і молилися за своїх мучителів, так, як молився за них святий Первомайцю Стефан. Вони не вивищували себе над тими, хто впав, а подавали їм руку та скріплювали у вірі, любили їх, як лагідну та милосердну матір любити своїх дітей, і молилися за них до Отця небесного, щоб Він простив їм. Вони полюбили понад всесвітнього світу, і в світі відійшли до небесного Отця, залишивши собі світ, однодушність і любов “. смиренням і непохитним духом. Вони віддали себе під кріпку руку Всевишнього та таку руку, вивозивши їх понад усім земним. У їхніх серцях панувала любов, поряд зі смиреннимдрієм. Любов спонукала їх захищати пригноблених і бути милосердними до грішників. Вони всі захищали і нікого не судили, вони прощали ворогам і молилися за своїх мучителів, так, як молився за них святий Первомайцю Стефан. Вони не вивищували себе над тими, хто впав, а подавали їм руку та скріплювали у вірі, любили їх, як лагідну та милосердну матір любити своїх дітей, і молилися за них до Отця небесного, щоб Він простив їм. Вони полюбили понад всесвітнього світу, і в світі відійшли до небесного Отця, залишивши собі світ, однодушність і любов “. смиренням і непохитним духом. Вони віддали себе під кріпку руку Всевишнього та таку руку, вивозивши їх понад усім земним. У їхніх серцях панувала любов, поряд зі смиреннимдрієм. Любов спонукала їх захищати пригноблених і бути милосердними до грішників. Вони всі захищали і нікого не судили, вони прощали ворогам і молилися за своїх мучителів, так, як молився за них святий Первомайцю Стефан. Вони не вивищували себе над тими, хто впав, а подавали їм руку та скріплювали у вірі, любили їх, як лагідну та милосердну матір любити своїх дітей, і молилися за них до Отця небесного, щоб Він простив їм. Вони полюбили понад всесвітнього світу, і в світі відійшли до небесного Отця, залишивши собі світ, однодушність і любов “. поряд зі смиреннимдрієм. Любов спонукала їх захищати пригноблених і бути милосердними до грішників. Вони всі захищали і нікого не судили, вони прощали ворогам і молилися за своїх мучителів, так, як молився за них святий Первомайцю Стефан. Вони не вивищували себе над тими, хто впав, а подавали їм руку та скріплювали у вірі, любили їх, як лагідну та милосердну матір любити своїх дітей, і молилися за них до Отця небесного, щоб Він простив їм. Вони полюбили понад всесвітнього світу, і в світі відійшли до небесного Отця, залишивши собі світ, однодушність і любов “. поряд зі смиреннимдрієм. Любов спонукала їх захищати пригноблених і бути милосердними до грішників. Вони всі захищали і нікого не судили, вони прощали ворогам і молилися за своїх мучителів, так, як молився за них святий Первомайцю Стефан. Вони не вивищували себе над тими, хто впав, а подавали їм руку та скріплювали у вірі, любили їх, як лагідну та милосердну матір любити своїх дітей, і молилися за них до Отця небесного, щоб Він простив їм. Вони полюбили понад всесвітнього світу, і в світі відійшли до небесного Отця, залишивши собі світ, однодушність і любов “. а подавали їм руку і скріплювали у вірі, любили їх, як лагідне та милосердне мати любити своїх дітей, і молилися за них до Отця небесного, щоб Він простив їм. Вони полюбили понад всесвітнього світу, і в світі відійшли до небесного Отця, залишивши собі світ, однодушність і любов “. а подавали їм руку і скріплювали у вірі, любили їх, як лагідне та милосердне мати любити своїх дітей, і молилися за них до Отця небесного, щоб Він простив їм. Вони полюбили понад всесвітнього світу, і в світі відійшли до небесного Отця, залишивши собі світ, однодушність і любов “.

Після мученицької смерті святого Фотіні Іриней став бісскопом Лугдуна. Його проповіді навернули багатьох до Христової віри, а послання впокоряли єретиків. Бог благословив Церкву і прославив її наукою багатьма чудами, які, за словами св. Ірінея, творили вірні Христові слуги: “Одні з них, – пише святий, – проганяють дияволів, і то не про чужого ока, а насправді, так, що злий дух вже не повертається до того, з кого вийшов. Завдяки цим чудам багато навертаються до Христової віри, і Церква приймає їх під свій покрив. Іншими Господом Бог наділив даром пророцтва, ще інші повертають хворі здоров’я лізше покладання на них руки. Є такі, що воскрешають загиблих, і ті живуть ще років. Ніхто не в змозі перерахувати всі дари та ласки, якими Господь наділяє свою Церкву. Церква, в ім’я Ісуса Христа, що постраждав за Понтійською Пилатою,

Провідною зорею Христової Церкви була любов, готова допомогти навіть найбільшим єретикам. “Ми завжди готові, – пише святий Іриней, – скільки сил, допоможеш заблукати і подати їм руку, щоб витягнути з недоліків, в які вони впали”.

Послання святого Іринея, повні таки любові та Божої душі, що для Христового Церкви вони є неоціненним скарбом. Коли між Східною та Західною Церквами постала спір про те, що коли треба святкувати Великдень, тоді Святий Іриней своїм авторитетом вплинув на папу Віктора І (190-202), і цей спір припинився. У 202 р., За Септімія Севера, почалося нове, ще жорстоке переслідування християн. Тоді “вулицями Лугдуна (за словами Григорія Турського) плили ріки християнської крові і стільки християн засмутили, що я не міг зібрати ні їхніх імен, ні їхніх кількостей”. Згідно з переданням, загинуло тоді 19000 вірних, а серед них, після довгих і тяжких муку, закінчив свій земний підвіг і святий Іриней. Він загинув від меча.

__________

У той самий день

Во святих отця нашого Каленика, патріярха Царгородського

Святий Каленій служив священиком у Влахернському храмі Пресвятої Богородиці в Царгороді. Після смерті патріарха Павла, у 693 р. його наступником став святий Каленик. У Царгороді тоді правив безбожний імператор Юстиніяй ІІ (685-711), налаштований вороже до патріарха, бо він часто загрожував Божим гнівом. Якось імператор вирішив вибудувати собі нову палату, та на заваді стояла йому одна церковниця. Він без ваги дав би наказ розбити його, але боявся народу. Тому послав до святого Каленяка своїх підручних з наказом, щоб патріарх розповів про молитву на руйнування церкви, щоб перед народом міг сказати, що робить це з дозволу патріарха. Святий Каленій казав, що Христова Церква знає молитви на будівництво та благословення храму, але на знесення Божого дому молитви немає. Тоді підручні емператора стали загрожувати патріархові розправи, На що він відповів: “Господь Бог довготерпеливий і Йому нехай буде слава завжди, сьогодні і повсякчас і на віки віків. Амінь “.

Підручні імператора прийняли ці слова за блаженство і церкву зруйнували.

Та не довго мешкав у новій палаті безбожний цар. Начальник його війська Леонтій, якого він позбавив уряд і наказав ув’язнити, звільнився з в’язниці і став на чолі збунтованого народу. У 695 р. він схопив Юстиніяна, наказав йому відрізати нос і заслав до Херсонесу, у Криму, на вигнання. Відтоді Юстініяна стали звати Ринотмет, тобто “з відтятим носом”. Імператором став Леонтій і правив три роки. Та проти нього збудтувалося військо і вибрало царева (698 р.) Апсімара, що зійшла на престолі як Тиверій III. Він замкнув Леонтія, обрізавши йому ніс, в Далматському монастирі. Та через сім років Юстиніян, заручившись підтримкою болгарського царя Тервелія, пішов на Царгород з великим військом. Тиверій утік, та міщани хотіли захищати місто. Тоді Юстинія присягнула перед патріархом Каленеком на Євангелію, що не вчинить нікому жодного зла. З цією умовою 705 р. він удруге сів на царському престолі. Однак безбожник не дотримав присяги. Схопивши Леонтія і Тиверія, обох, після тяжких мук, наказав стягнути мечем, а патріарха Каленіка велів вписати і в кейданах гнати до Риму, де святий мученик замарували у пивниці. Через 40 днів святого Каленіка знайшли ще живим, через три дні він помер (705 р.). Папою тоді був Йоан VI (701-705). Він зійшов на святі верховні апостоли Петра і Павла і веліли заховати тіло святого мученика в храмі, названому на їх честь. І так було зроблено. та через три дні він помер (705 р.). Папою тоді був Йоан VI (701-705). Він зійшов на святі верховні апостоли Петра і Павла і веліли заховати тіло святого мученика в храмі, названому на їх честь. І так було зроблено. та через три дні він помер (705 р.). Папою тоді був Йоан VI (701-705). Він зійшов на святі верховні апостоли Петра і Павла і веліли заховати тіло святого мученика в храмі, названому на їх честь. І так було зроблено.

Юстиніян загинув 711 р. на березі Чорного моря. Проти нього збудовано військо й убило його. Яке життя, така і смерть.

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.