12 лютого Церква згадує свв. трьох святителів, великих архиєреїв, Василія Великого, Григорія Богослова та Йоана Золотоустого. Св. свщмч. Іполита.

“Три Святителі”Вікторія Скубко (Мовчій), Кафедра Сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтвksm.lnam.ua

Собор святих отців наших, вселенських великих трьох єрархів і учителів Василія Великого, Григорія Богослова і Йоана Золотоустого

Тропар, глас 4: До апостолів подібні і вселенної вчителі,* Владику всіх моліте,* щоб мир вселенній дарував* і душам нашим велику милість.

Кондак, глас 2: Священних і боговісних проповідників,* найвищих учителів, Господи, прийняв Ти в насолоду дібр Твоїх і упокій,* труди бо їх і смерть прийняв Ти вище всяких плодів,* єдиний, що прославляєш святих Твоїх.

Усіх цих трьох великих учителів Христової Церкви і її світил, прославлених за життя і після смерти великими чудесами, вірні почитали з перших літ після їх смерти. Та за імператора Олексія Комнина (1081-1118) почався в Царгороді спір, котрий з трьох великих єрархів більший. І тоді всі троє явилися єпископові Евхаїди Йоанові, чоловікові великої святости й учености, і сказали йому так: “Всі ми у Бога маємо однакову славу і немає між нами суперечок з цього приводу. За життя ми писали про те, що було корисне для спасіння вірних, а писали так, як нам казав Святий Дух; навчали того, чого самі навчилися. Нема між нами першого і другого, нехай же і люди нас не розділяють, бо ми за життя любили мир і згоду й любимо її і тепер. А щоб показати, що ми є одне у Бога, признач празничну службу для нас в один день, а ми постараємося, щоб усі, вшановуючи нашу пам’ять, отримали поміч для спасіння, можемо це зробити, бо маємо ласку в Бога!” І тоді, після цього об’явлення, свята Церква визначила день 30 січня на вшанування пам’яті і почитання великих трьох святителів.

Святий Василій Великий (329-379)

Його батьки і діди — визначні патриції, заслужені і впливові роди та безстрашні визнавці святої віри. Його небуденні здібності, надзвичайно швидкий розум, велике бажання знань, а також фінансова спроможність, відкрили дорогу до найвищих і найкращих тодішніх шкіл і професорів. Британський історик Ф. Фарвар так описує особу святого Василія: “Його риси і постава, його струнка постать, бліде обличчя, бистре око, серйозна поведінка свідчили про шляхетське походження. Природна визначність характеру робила несмілими його ворогів, а захоплювала його приятелів. Це був уроджений володар, який християнською покорою ледве здушував почуття власної вищости” (Життя святих, Τ. II).

Слуга Божий митрополит Андрей Шептицький (ЧСВВ) у вступі до Аскетичних Творів святого о. нашого Василія Великого сказав про нього: “Василій це чоловік всебічно освічений у всіх напрямах тодішнього знання, знаменитий бесідник, незрівнянний знавець Святого Письма, знаменитий догматист та полеміст у боротьбі проти аріян”.

Святий Василій за своєю природою аскет і богослов. Будучи архиєпископом Кесарії у Кападокії, він зарекомендував себе як справжній оборонець святої віри, добрий організатор, знаменитий бесідник, визначний письменник, реформатор богослуження і святої Літургії, ревний опікун сиріт та вбогих, законодавець монашого життя в монастирях. За його заслуги свята Церква дала йому титул Великого, його пам’ять наша Церква вшановує в день його смерти 1 січня.

Святий Григорій Богослов (к. 326-390)

Його батько, також на ім’я Григорій, був єпископом у Назіянзі в Кападокії. Ще до його народження побожна мати Нонна склала обітницю віддати сина на службу Богові. Відтак, вручаючи Святе Письмо юнакові, вона сказала: “Як обіцяла, приношу тебе Богові, тож сповни моє бажання. Ти народився внаслідок моїх молитов. І про це тепер молюся, щоб ти був досконалий. Вручаю тобі, мій сину, цей дорогоцінний скарб, орудуй ним через ціле твоє життя а в майбутньому одержиш ще більші блага”.

Як святий Василій, так і святий Григорій одержав всебічну освіту у високих школах. У дорозі на студії до Атен його корабель захопила на морі велика буря. Він тоді ще не був охрещений, і, боячися, що загине без святого хреста, склав обіт: коли щасливо врятується, то посвятить себе службі Богові. В Атенах він зустрів святого Василія і вони стали вірними друзями на ціле життя. Про їхнє життя в Атенах він коротко каже: “Ми знали тільки дві дороги: одну до храму на молитву, а другу до школи по науку”.

Батько Григорія висвятив сина на священика, а святий Василій відтак призначив його на єпископа Сазими. Святий Григорій кілька літ був архиєпископом Царгорода. Він відзначився як глибокий проповідник. Його проповіді — мистецькі перлини й архитвори бесідництва. Святий Григорій великий звеличник святої Тройці. Догму про Святу Тройцю він кладе в основу християнської релігії. За свої богословські науки отримав назву Богослова. Візантійці звали його християнським Демосфеном.

Святий Григорій за природою тихий, ніжний, чутливий і співчутливий. Завжди мріяв про життя молитви і контемпляції на самоті. Залишив проповіді, поезії і листи. Написав гарне Надмогильне Слово на честь свого друга святого Василія Великого та на честь свого батька Григорія. Пам’ять його смерти вшановуємо 25 січня.

Святий Йоан Золотоустий (347-407)

Він — дитина великого міста Антіохії. Там народився і довгі літа вів активну діяльність як ревний священик і невтомний проповідник. Проповідь була нерозлучною частиною його життя і душі. “Не можу одного дня проминути, — каже він своїм слухачам, — щоб вас не накормити зі скарбів Святого Письма”. Мав слабке здоров’я, але коли виходив на проповідницю, то відновлював свої сили. Він сам про це говорить: “Проповідування робить мене здоровим. Як тільки відчиню свої уста, то зникає всяке умучення”. Своїми проповідями він захоплював великі маси. У проповідях і гоміліях дає гарне пояснення великої частини Святого Письма Старого й Нового Завіту. За свої палкі і поривисті проповіді він отримав назву Золотоустого. Святий Йоан Золотоустий, як священик і як єпископ, цілком відданий своїй Церкві і своїм вірним. Він великий приятель і опікун убогих, удів і сиріт, його світлі таланти винесли його на архиєпископський престол столичного міста Царгорода.

Святий Йоан Золотоустий — це ревний і повний жертви пастир, незрівнянний бесідник, учитель віри й моралі. До нас дійшло понад 800 його проповідей, книга Про священство та багато листів. На наших землях ще в княжих часах нічиїх проповідей так не знали і читали, як його. У домонгольській добі в нас було багато перекладів і вибраного з його проповідей під різними назвами, як “Златоуст”, “Златоструй”, “Ізмарагд”, “Маргарит”. “Ізборник” князя Святослава 1033 року містить у собі вибране з творів Йоана Золотоустого, Василія Великого, Григорія Богослова, Атанасія Великого, Григорія Ниського та инших. Його пам’ять відзначаємо два рази в році: день його смерти — 13 листопада і перенесення його мощей — 27 січня.

__________

У той самий день

Житіє святого священномученика Іполита, єпископа Портуенського

Тропар, гл. 2: I обичаїв апостолів причасником і їх намісником стався Ти, * знайшов Ти шлях, богонатхненний, як дійти до видіння. * Задля того слово істини справляючи, * і задля віри пострадав Ти аж до крови, священномученику Іполите, моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.

Кондак, гл. 1: Світильником вічносяйним явився ти світові, просвіщаючи помисли вірних блискавками божественних слів твоїх, святителю Іполите, тому священну і божественну пам’ять твою всі радісно звершуємо і вірно почитаємо.

Прийняв цей святий мученицьку смерть, за одними джерелами, за імператора Олександра Севера, а за іншими – за правління Клавдія. Коли мучителі стали страшно мучити святого Кенсорина, великого царського достойника, коли не побоялися чудес, які він творив перед судом (воскресив мертвого), і коли опісля було стято мечем цього святого разом з 20 вояками, котрі навернулися, бачачи свідчення віри святого Кенсорина, то Іполит рішився сам свідчити Христа Спасителя. Сталося так, що погани привели на суд дівицю Хрисію і святого Савина. А коли вони не хотіли зректися Спасителя, то святу Хрисію били жилами, палили її тіло смолоскипами, били по плечах олов’яним молотом, і в кінці кинули в море. Святого Савина замучено вогнем. Тоді Іполит став перед судом і грозив катам вічною карою. За це, після тяжких мук, йому зв’язали руки й ноги і кинули в море. Прославився цей святий тлумаченням багатьох книг Святого Письма.

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.