26 жовтня Церква згадує свв. мчч. Карпа, Папили й Агатоніки.

Результат пошуку зображень за запитом "свв. мчч. Карпа"

Святих мучеників Карпа, єпископа Тиатирського, Папила, диякона, Агатодора та Агатоніки, сестри Папили

Тропар, глас 4: Мученики Твої, Господи,* у стражданнях своїх прийняли вінець нетлінний від Тебе, Бога нашого, * мавши бо кріпость Твою, вони мучителів подолали, * сокрушили і демонів зухвальства безсильні. * Їх молитвами спаси душі наші.

Кондак, глас 4: Як скарб многоцінний, і джерело, яке виливає потоки зцілень, сущим на землі подав Владика мощі ваші, бо недуги страстей різні відіймають, благодать же подають душам неустанно. Тому суголосно з любов’ю ваше, мученики Божественнні, свято звершуємо.

Святі мученики Карпо і Папило народилися у Великій Мисії в місті Пергамі Азійському. Карп був поставлений єпископом міста Тиатир в Лідії, а він висвятив Папила на диякона. Коли за наказом імператора Деція почали переслідувати християн, тоді староста Валерій прибув до Тиатиру і велів поставити обох слуг Божих перед своїм судом. Він намовляв їх зректися Христа, а коли вони відповіли, що готові прийняти навіть найтяжчі страждання, тоді Валерій наказав водити їх нагими, закутих у кайданах, містом на позорище і насміх поган. їхні маєтки присудив тим, які видали святих, а самих мучеників велів прив’язати до коней свого воза і гнати до міста Сардії (головного міста Лідії). Ледь живих їх пригнали туди і кинули до в’язниці, а святі стали гаряче молитися Богу, щоб дав їм силу витерпіти всі муки задля Його Імени.

Владика Карпо мав вірного слугу Агатодора, який прибув до Сардії, щоб прислужитися святому єпископові у в’язниці. Сторожа схопила слугу і привела до Валерія, а коли Агатодор сміливо визнав, що є християнином, то мучитель наказав бити його сухими жилами доти, доки святий мученик не віддасть свою душу в руки небесного Отця. Наступного дня мучитель намовляв святих Карпа і Папила послухатися царського наказу і принести жертву божкам, та вони відповіли йому, що ніяка сила не зможе змусити їх до гріха і відступництва. Тоді мучитель наказав знову прив’язати їх до коней і закованих у залізні ланцюги гнати до Пергаму, до якого було п’ятдесят годин їзди від Сардії.

У Пергамі їх знову віддали на жорстокі муки. Під час тих мук святий посміхався, а коли його запитали, чого він сміється, відповів, що бачить небо відкрите і Отця небесного, який сидить на престолі слави в оточенні ангелів. Валерій велів святого мученика кинути до в язниці, а на муки взяти Папила, а потім його також замкнути. Тоді Валерій наказав обох кинути у палаючу піч.

Усі ці муки бачила рідна сестра Папила Агатоніка і стала вголос прославляти Господа Ісуса Христа. Коли почув це Валерій, то наказав і її кинути у вогонь. Однак, за допустом Божим, вогонь не зашкодив святим мученикам. Тоді мучитель наказав усіх їх стяти мечем, і так святі мученики закінчили свій подвиг і в небі, разом зі святим Агатодором, отримали нев’янучий вінець вічної слави. їхні тіла християнам вдалося викупити в катів і поховати. Сталося це близько 251 р.

Свята Олена, мати Костянтина Великого, побудувала у Царгороді храм на честь святих Карпа і Папила, який був подібний до храму Гробу Господнього в Єрусалимі.

Сюди було перенесено мощі святих мучеників.

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.