26 червня Церква згадує св. мч. Акилини.Св. Трифилія, єп. Левкусії Кипрської.{Свщмч. Андрія Іщака, пресв.}{Свщмч. Миколи Конрада, пресв.}{Мученикa Володимирa Прийми, співця.} Неділя 2-га по Зісланні Святого Духа.

Святої мучениці Акилини

Тропар, глас 4: Агниця Твоя, Ісусе, Акилина * кличе великим голосом: * Тебе, жениху мій, люблю і, Тебе шукаючи, страдаю, * і разом з Тобою розпинаюся, і погребуюся хрещенням Твоїм, * і терплю ради Тебе, щоб і царствувати в Тобі, * і вмираю за Тебе, щоб і жити з Тобою, * та як жертву непорочну прийми мене, що з любов’ю пожертвувалася Тобі. * її молитвами як милостивий спаси душі наші.

Кондак, глас 2: Очистивши душу твою благами дівицтва,* уразившись любов’ю жениха Твого Христа* піднеслася на висоту мучеництвом твоїм, Акилино всечесна.* Стоячи перед Ним разом з ангелами, радієш.* З ними не переставай молитися за всіх нас.

Свята Акилина постраждала в Біблосі, у Фінікії, у своєму рідному місті, на 12 році свого життя. Вихована у християнській вірі, вона намовляла своїх ровесниць навернутися до Христа Спасителя. За це її поставили перед судом лютого старости Волусіяна. Свята діва не слухала намов старости і не хотіла зректися Ісуса, тож мучитель, розлючений, наказав бити її жилами аж до крови, а залізними дротами пробити вуха. Під час тих мук свята Акилина впала немов мертва, а Волусіян велів викинути її тіло за мури міста на пожирання псам. Але вночі ангел Господній оздоровив святу дівицю, і вранці, здорова, вона знову стала перед судилищем мучителя і сказала: “Великий у чудах своїх наш Бог християнський!” Переляканий мучитель вирішив, що лишень чари могли спасти святу діву, і наказав стяти її мечем. Коли прийшли на те місце, де її голова мала впасти під мечем, свята Акилина вклякла і стала вголос молитися; у тій молитві її душа вознеслась до неба, так, що кат відтяв їй голову вже неживій. Мощі святої мучениці поховано в Біблосі, згодом їх частину було перенесено до Царгорода, де в її честь зведено величну церкву. Свята Акилина, згідно з Часословом, прийняла мученицьку смерть за правління Траяна, у 110 р. Інші джерела стверджують, що постраждала вона в часи переслідування християн Диоклетіяном, 293 р.

__________

У той самий день

Святого Трифилія, єпископа Левкусії Кипрської

Тропар, глас 4: Правилом віри і образом лагідности, * учителем повздержности * явила Тебе Твоєму стаду всіх речей істина. * Ради цього придбав Ти смиренням високе, * убогістю – багате, * отче, священноначальнику Трифиліє, * Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.

Кондак, глас 8: Подвигом життя чистоту дівицтва прийняв Трофиліє,* був ти першим на престолі Левкусії,* і став ти наставником богорозумним.* Тому радісно взиваємо до тебе:* радуйся, святителів окрасо.

Святий Трифилій народився в Царгороді. Його батько був високим царським достойником.

Після смерти батька мати Трифилія перебралася до Єрусалиму. Він навчався у Вириті, а згодом став учнем святого Спиридона, єпископа Тримитунського, на острові Кипр. Під наглядом святого Спиридона (його пам’ять вшановуємо 12 грудня) святий Трифилій здобув глибоку богословську мудрість, а також досяг великої досконалости в чеснотах. Невдовзі він став єпископом Калиникії, а потім Левкусії, найбільшого міста на Кипрі. Майно, яке залишилося йому після батька, роздав убогим і побудував жіночий монастир, в якому у благочесті доживала віку його мати. Сам святий жив у великій убогості, бо всі свої доходи віддавав на потреби бідних. Він відзначався своїми прекрасними проповідями та доступним тлумаченням Святого Письма та житій святих. В Левкусії святий Трифилій побудував прекрасний катедральний храм, у якому й спочив після тривалого святого життя, близько 340 р.

Через двісті років, близько 550 р., агаряни, що захопили Кипр, викинули його тіло, яке було цілком свіже і поширювало прекрасний аромат з домовини, та відтяли голову. Тоді Бог учинив ще одне чудо: з голови потекла тепла, жива кров. Тоді святе тіло кинули у вогонь, і частина мощей згоріла. Це оповідає самовидець, який записав був життя святого Трифилія.

__________

І. Я. Луцик, “Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

__________

У той самий день

Блаженний Андрій Іщак

Священномученика Андрія Іщака, пресвітера.

Блаженний Андрій Іщак (23.10.1887 – 26.06.1941)

Народився в м. Миколаєві на Львівщині. Священик, науковець і викладач ЛБА. Розстріляний більшовицькими солдатами в лісі на Сихові за те, що був священослужителем. Похований біля церкви Пресв. Тройці на Сихові.

В своєму служінні людям він зумів вдало поєднати професорську катедру і багатоголосі академічні аудиторії зі скромною проповідальницею сільської церковці, вщерть виповненої добрим та роботящим простолюддям, вірним якому залишився аж до смерті. Сьогодні в залях університетів – численні учні його учнів, а на місці невеличкого парохіяльного храму – велична новозбудована споруда золотоверхого собору, воістину «кров мучеників – насіння християн».

__________

У той самий день

Блаженний Микола Конрад

Священномученика Миколи Конрада, пресвітера.

Блаженний Микола Конрад (16.05.1876 – 26.06.1941)

Народився в с. Струсові на Тернопільщині. Доктор філософії та богослов’я, священик, засновник студентського товариства ’’Обнова’’. 26 червня 1941 року ризикуючи життям уділив Тайну Сповіді вмираючій жінці. Повертаючись, разом з дяком Володимиром Приймою, був по звірячому замордований енкавеесівцями у лісі біля Страдчу. Мощі Блаженного вшановуються у церкві Успіння Пресвятої Богородиці у Страдчі.

Науковець, педагог і душпастир: учений, творчий доробок якого і в сьогоднішнім дні є цінним для тих, хто прагне осягнути основ тієї мудрості, що допроваджує до Бога; педагог-приятель учнівської молоді та студентства – вірних синів своєї Церкви і народу, котрі своєю кров’ю й потом позбавили його, невільника ще вчора, кайданів рабства і неволі; священик, що «душу поклав за брата свого», бо ворожа куля перервала його життя в часі служіння ближньому.

__________

У той самий день

Блаженний Володимир Прийма

Мученикa Володимирa Прийми, співця.

Блаженний Володимир Прийма (17.07.1906 – 26.06.1941)

Народився в с. Страдч біля Львова. Закінчив дяківську бурсу дяків при митр. А. Шептицькому. Був дяком і диригентом у церві с. Страдч. По звірячому замордований енкавеесівцями в лісі “Бірок”. Похований в Страдчі.

Безкорисливе служіння своєму ближньому і посвята виконанню свого обов’язку якнайкраще характеризували поставу перед Богом цього славного мученика. Відповідальність та дбайливість в речах Церкви були справжньою окрасою його душі. Непевний час міг би виправдати його нерішучість та бездіяльність, а дійсна небезпека і реальна загроза його життю стали б чи не найкращими адвокатами на суді власного сумління, коли б він просто відмовився супроводжувати свого пароха в його, як виявилося, останній дорозі до спраглого за Господом вмираючого брата у Христі. Але навіть багнетами не вдалося безбожникам виколоти, вичавити з молодого батька великої родини Бога, котрого він носив у своєму серці – Єдиного Праведного Суддю, Який кожному віддає по справедливості за ділами його.

Місія Постуляційний Центр беатифікації УГКЦ

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.