Пізнайте мене (24 березня)

Я тут. Не прагніть пізнати майбутнє. З милосердя Я заступив його для вас.

Віра надто цінна, щоб нею жертвувати заради знання. Але сама віра ґрунтується на пізнанні Мене.

Тож пам’ятайте, що цей вечірній час не для того, щоб пізнавати майбутнє, і не для об’явлення Невидимого, а щоб здобути сокровенне знання про Мене, яке навчить вас усього і стане фундаментом вашої віри.

Але ростіть у благодаті та спізнанні Господа нашого і Спаса Ісуса Христа (2 Петра 3, 18). Із книги «Бог кличе тебе. Поради на щодень»

Опубліковано в категорії: Дорога віри | Коментарі Вимкнено до Пізнайте мене (24 березня)

24 березня Церква згадує прп. Захарії. Св. Артемона, єп. Селевкії Пісідійської. Передсвяття Благовіщення Пресвятої Богородиці. Неділя 1-ша Великого посту, Православ’я.

“Спас нерукотворний”Роман Василик, Кафедра Сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв ksm.lnam.ua

НЕДІЛЯ ПРАВОСЛАВ’Я

“Пречистому Твоєму образові поклоняємось Благий, просячи прощення наших провин, Христе Боже” (Тропар).

Перша неділя Великого посту зветься неділею Православ’я. Про яке православ’я тут йде мова? Слово “православ’я”, по-грецьки “ортодоксія”, означає істинну віру і правдиве почитання Господа Бога. Тож мова тут не про православ’я, яке ми сьогодні розуміємо як противагу Католицькій Церкві, але про православ’я, яке було спільне для цілої Христової Церкви аж до розколу Східної і Західної Церкви за патріярха Керуларія в XI сторіччі. Православ’я, яке святкує ця неділя, це православ’я вселенсько-католицьке, його визнавала ціла Христова Церква перших віків у боротьбі проти єресі іконоборства. Тому неділя Православ’я це торжество цілої Церкви, Східної і Західної, це радісне святкування остаточної перемоги над іконоборством й иншими єресями.

Неділю Православ’я установив і наказав щорічно святкувати Собор у Константинополі 842 року. Мета цього свята — прилюдно й урочисто віддати честь і поклін святим іконам Ісуса Христа, Пречистої Діви Марії і святих. Оскільки перше торжество православ’я, себто прилюдне почитання святих ікон після осуду іконоборства, відбулося в першу неділю посту 842 року, то ця неділя до сьогодні залишилася неділею почитання святих ікон, хоч це торжество не має нічого спільного з Великим постом. — Погляньмо дещо ближче на історію іконоборства та причини встановлення неділі Православ’я.

Початок іконоборства

Визначна риса Східної Церкви — це давнє й особливе почитання святих ікон Ісуса Христа, Божої Матері, ангелів і святих. Святим іконам, подібно як і святим мощам, Христова Церква віддає великі почесті і пошану. Вона ставить їх у храмі для прилюдного почитання. Вона заохочує, щоб ми святі ікони почитали вдома та — у формі хрестиків чи медальйонів — носили на своїх грудях.

Святі ікони зазнавали прилюдної і приватної почести у Східній Церкві аж до панування візантійського цісаря Лева III Ісаврія (717-741). Під впливом двох єпископів з Малої Азії він осудив почитання святих ікон і вважав його за ідолопоклонство. Свою боротьбу проти святих ікон почав від того, що наказав забрати ікону Ісуса Христа з брами його палати. А відтак у 730 році він видав цісарський декрет, яким заборонив почитання святих ікон у цілій державі. Цим декретом у Східній Церкві починається довга, завзята, болісна і кривава боротьба проти святих ікон, знана в Церкві під назвою іконоборства. Ця боротьба з невеликими перервами тривала понад сто літ і закінчилася світлим тріуюмфом почитання святих ікон.

Цісарський декрет наказував святі ікони нищити, палити, а їхніх оборонців ув’язнювати, відправляти на заслання і навіть мучити. Патріярх Герман І (713-730) не хотів підписувати цісарський декрет проти ікон, за те цісар його усунув та призначив патріярхом послушного собі Анастасія (730-754). Римські папи, спочатку Григорій II (715-731), а потім Григорій III (731-741) пишуть до цісаря листи протесту і на своїх римських синодах осуджують боротьбу проти ікон.

Цісар Костянтин V Копронім (741-775), син Лева III, завзято продовжував іконоборчу боротьбу свого батька й хотів, щоби почитання святих ікон Церква урядово осудила. З цією метою у 754 році він скликав єпископів до Константинополя на собор, який під його натиском заборонив почитання святих ікон.

Осуд іконоборства

Дозвіл на почитання святих ікон приходить за цісаревої Ірини, яка 784 року усунула з уряду іконоборця-патріярха Павла, а на його місце наказала вибрати Тарасія (784-806). Він разом з цісаревою Іриною й Апостольською Столицею скликав у 787 р. собор до Нікеї. Цей собор відомий у Церкві як Сьомий Вселенський Собор. Пам’ять Отців цього собору наша Церква святкує в жовтні.

Собор у Нікеї за основу до свого догматичного рішення щодо святих ікон бере науку святого Йоана Дамаскина (к. 675-749), великого богослова Східної Церкви. Собор виразно підкреслює різницю між почитанням — адорацією, по-грецьки — “латрія”, яке стосується тільки одного Господа Бога, і між почестю і пошаною, по-грецьки — “дулія”, яку віддаємо Богородиці, ангелам і святим. Собор навчає, що святі ікони це тільки видимі символи невидимих осіб, яким віддаємо почесть. Почитаючи святі ікони, ми не почитаємо паперу, полотна чи дерева, з яких зроблені святі ікони, тільки віддаємо честь тим особам, які на них зображені. Почитання святих ікон Собор ставить нарівні з почитанням святого Євангелія, хреста й мощей святих.

Тріумф православ’я

З початком IX сторіччя за цісаря Лева V Вірменина (813-820) приходить нове переслідування святих ікон і воно триває аж до 842 року. У цьому році цісарева Теодора дозволяє почитати святі ікони й усуває іконоборчого патріярха Йоана VII, а на його місце ставить Методія І (842-846). Патріярх Методій І, що зазнав гонінь і мук за святі ікони, зараз скликає до Константинополя синод, який уже остаточно повертає почитання святих ікон. Цю кінцеву перемогу, знану як “тріумф православ’я”, наша Церква щорічно згадує у неділю Православ’я.

До великих оборонців святих ікон належать патріярх Герман І, святий Йоан Дамаскин, святий Андрій Критський († 767), святий Теодор Студит (759-826) і патріярх Методій І.

Патріярхові Методієві І приписують укладення Чину Православ’я, тобто прилюдного визнання святої віри, яке читають на Службі Божій у неділю Православ’я. Цей Чин Православ’я з часом зазнавав різних змін і додатків. Він прийшов і на наші рідні землі та відбувався в катедральних церквах. До нього входять визнання віри, прилюдне віддання почести іконам Ісуса Христа і Пресвятої Богородиці, подяка Богові за перемогу над єресями, молитви за живих і померлих та проголошення анатеми на єретиків.

Дух богослуження неділі Православ’я — це дух радости, перемоги, тріюмфу та почести й пошани до святих ікон. “Сьогодні, вірні, радісно плещім руками, — сказано в каноні утрені у першій пісні, — і закличмо: “Які дивні діла Твої, Христе, і велика сила, що наше одномисліє і згоду встановив. Прийдіть, Богом просвічені, і святкуймо радісний день. Сьогодні небо й земля радіє, і ангельські чини та людей громади особливо празнують”.

“Нині всім засяяло світло благочестя, — співаємо на стихирах великої вечірні, — прогоняючи обман нечестя, наче хмару, і просвічуючи серця вірних. Прийдіть усі православні, припадімо благочестиво з поклоном до чесних Христових ікон”.

А на утрені на хвалитних стихирах співаємо: “Днесь настав радісний день і повний утіхи, бо блищить ясність найправдивіших догматів, і сяє Христова Церква, прикрашена нині відновленням святих ікон і сяйвом образів, і Богові миле одномисліє вірних”.

У восьмій пісні канона утрені читаємо: “Зберігаючи прадідні закони Церкви, пишемо образи Христові і Його святих та цілуємо їх устами, серцем і бажанням, взиваючи: “Благословіть усі діла Господні Господа”.

о. Юліян Катрій, ЧСВВ. “Пізнай свій обряд”

__________

У той самий день

Передпразденство Благовіщення Пресвятої Богородиці

Тропар (г. 4): Днесь всесвітньої радости початки* передпразденственне оспівати веліють.* Ось бо Гавриїл приходить, несучи Діві благовість,* і до Неї кличе:* Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою.

Кондак (г. 8): Для всіх земних Ти єси начало спасіння нашого,* Богородице Діво,* Божий бо служитель з неба посланий явитись перед Тобою* – великий чиноначальник Гавриїл,* радість обрадованну Тобі приніс.* Тому-то всі кличемо Тобі:* Радуйся, Невісто неневісная.

Інший кондак (г. 4): Нашестям Духа Всесвятого,* співпрестольного Отцеві і єдиносущного,* на голос архангела зачала єси, Богородице,* воззвання Адамове.

Свята Церква приготовляє нас до великого празника Благовіщення. “Днесь всесвітньої радости початки передпразденственне оспівати веліють. Ось бо Гавриїл приходить, несучи Діві благовість, і до Неї кличе: Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою” (Тропар). Завтра святкуватимемо той день, коли Син Божий воплотився. Зробімо іспит нашого сумління, чи воно чисте, чи може обтяжене гріхами – з чистим серцем належить зустрічати такий великий празник? І благаймо Пресвяту Богородицю, щоб дозволила нам гідно відсвяткувати завтрашній день, початок нашого спасіння, і з ангелом заспівати: “…радуйся, благодатна, Господь з Тобою!”

__________

У той самий день

Житія преподобних отців наших Захарії та Якова Ісповідника

Святий Захарія, згідно з грецькими Мінеями, був затворником. Про життя його знаємо дуже мало; вірогідно, жив він у Царгороді. У старих Мінеях знаходимо при його службі такий стих: “Христу Богу по силі був єси подобний. – З нього ж бо життя наслідуй, отче преподобний”. Та честь, яку воздає йому свята Церква, є доказом того, що завдяки своєму святому життю став він святим і угодником Божим.

Святий Яків жив за імператора Лева Вірменина. Був він монахом у монастирі святого Теодора Студита (його пам’ять вшановуємо 11 листопада) в Царгороді. Уже з молодих літ Яків посвятився монашому життю, а з листа Теодора Студита, написаного до ігумена Іпатія, довідуємося, що святий Яків дійшов до великої досконалости і був явленням дивним ангелам і людям. Коли ж безбожник Лев почав мучити всіх християн, що почитали ікони, і прогнав святого Теодора, тоді святого Якова жорстоко побили, ув’язнили у в’язниці і засудили на вигнання, з якого повернувся лиш після смерти Лева. Та невдовзі Господь покликав до себе свого слугу Якова, через кілька днів після повернення до монастиря, у 820 р., святий помер.

__________

У той самий день

Житіє святого отця нашого Артемія, єпископа Тесалонікійського

Святий Артемій (Артемон) був родом з міста Селевкії, що в Писидії. Був він учнем святого апостола Павла, який висвятив його на священика і поставив єпископом у Селевкії (а згідно з Часословом – у Тесалоніках). Святий Артемій прославився своїм святим життям; був прибіжищем для всіх, хто приходив до нього, утверджував віру Христову, допомагав бідним, зцілював хворих. Помер у глибокій старості близько 120 р.

Опубліковано в категорії: Дорога віри | Коментарі Вимкнено до 24 березня Церква згадує прп. Захарії. Св. Артемона, єп. Селевкії Пісідійської. Передсвяття Благовіщення Пресвятої Богородиці. Неділя 1-ша Великого посту, Православ’я.

Поки співає ваше серце (23 березня)

Я поряд з вами, щоб благословляти вас і допомагати вам. Не вагайтеся у своїх молитвах. Їх буде почуто. Уся влада належить Мені. Нагадуйте це собі часто і безупинно.

Кажіть, поки ваше серце не співатиме Радістю про захист і силу, яку ви дістали.

Кажіть, поки сила слів не віджене і не знищить усі сили зла, що ворожі вам.

Нехай стане це для вас бойовим покликом: «Дана всяка влада Моєму Господеві, дана всяка влада Моєму Приятелеві, дана всяка влада Моєму Спасителеві», – щоб відкрився вам шлях до перемоги.

Потугою своєю Він повік володарює (Псалми 66, 7).

Із книги «Бог кличе тебе. Поради на щодень»

Опубліковано в категорії: Дорога віри | Коментарі Вимкнено до Поки співає ваше серце (23 березня)

23 березня Церква згадує св. прпмч. Нікона і двохсот учнів його, з ним замучених

Святого преподобномученика Никона і двохсот його учнів, що з ним постраждали

Тропар (г. 4): Мученики Твої, Господи,* у стражданнях своїх прийняли вінці нетлінні від Тебе, Бога нашого.* Мавши бо кріпость Твою, вони мучителів подолали,* сокрушили і демонів зухвальства безсильні.* Їх молитвами спаси душі наші.

Кондак (г. 4): Перше преподобно поживши, Ніконе,* зібрав ти лик богопокірних,* які завжди благочестиво слідують тобі.* Від сходу ж до заходу возсіявши,* як сонце світлоносне страждань загравами,* оману умалили ви потоком вашої крові.

Святий Никон був сином поганина і проживав в місті Неаполі. Мати його була християнкою, однак не могла навернути свого сина до віри Христової, а юнак усією душею віддався військовій службі і веселому життю. А коли він ішов на війну, мати просила його такими словами: “Про одне прошу тебе, сину, якщо коли-небудь потрапиш у небезпеку, осіни себе знаком святого хреста і призови Ім’я Христа Спасителя!”

І сталося, що під час кривавої битви вороги оточили Никона зі всіх сторін, так, що вже не було для нього порятунку. Тоді він послухав материнської поради, перехрестився і лиш чудом Божим відбився від насідаючого ворога. Всі подивляли його відвагу, але він знав, кому має дякувати за своє спасіння. Повернувшись до дому, Никон усе розповів матері і, навчений нею правд віри Христові, побажав охреститися. Однак в Неаполі тоді не було священика, бо то були часи жорстокого переслідування християн. Тож Никон пустився в дорогу і прибув на острів Хіос, де переховувався Теодосій, єпископ Кизика. Той, за об’явленням Божим, прийняв святого Никона до себе, навчив його правд Христової віри й, охрестивши, залишив при собі. Святий Никон так зростав у чеснотах, що через три роки його настановили єпископом.

Коли ж Теодосій умирав, то наказав святому Никонові, щоб покинув з монахами цей край і перебрався на Сицилію. Тож Никон забрав монахів, а було їх близько 190, і вони пустилися в дорогу через Італію. Святий Никон дорогою відвідав свою благочестиву матір, яка наче б лиш і чекала його приходу, бо тут таки померла на його руках. У Неаполі святий Никон навернув багатьох зі своїх давніх товаришів воїнів, а десятеро з них пішло за його прикладом і приєдналося до його 190 монахів. На Сицилії, при горі Тавроменійській, на річці Асинос, вони осіли, заклали красний сад, плодами якого годувалися. 40 років подвизалися тут слуги Божі, аж поки, за гонителя Деція, намісник Сицилії Квинтіян, той самий, що замучив святу Агафію, не послав воїнів і наказав усіх 200 монахів замордувати, а святого Никона взяти на муки. Слуга Божий сміливо став перед судом, переніс усе, що лиш поганська жорстокість могла видумати, а потім, за наказом мучителя, був убитий мечем. Сталося це 23 березня близько 250 р. при ріці Асинос, поблизу його обителі. Тіло святого чесно поховав єпископ міста Месини. Який кінець спіткав Квинтіяна, знаємо про те з житія св. мучениці Агафії.

Опубліковано в категорії: Дорога віри | Коментарі Вимкнено до 23 березня Церква згадує св. прпмч. Нікона і двохсот учнів його, з ним замучених

Розквітлий пуп’янок (22 березня)

Мені, вашому щонайближчому Приятелеві, дано всяку владу. Її дано Мені від Мого Отця, і хіба не мають права Мої близькі друзі просити її?

Ви не можете мати потреби, якої Я не міг би заспокоїти. Квітка і тисяча гривень – одне ніяк не важче від другого.

Ваша потреба – це духовна потреба робити Моє діло. Усяка духовна поміч постає з любови. Квітка і тисяча гривень – одне і друге постає з любови до тих, хто їх потребує. Хіба ви не бачите цього?

Я думаю про вас, про розквітлий пуп’янок, а ви обернули це в підбадьорливе слово для любої людини чи усмішку. І те підбадьорливе слово оздоровило. Добре здоров’я – це праця для Мене, а ця праця – нові душі для Мене.

І так триває далі, це повсякчасна поміч, але тільки в тому разі, якщо потреба духовна.

Тож слугами вже не називатиму вас: слуга не відає що його пан робить.

Називаю вас друзями, бо все я вам об’явив, що чув від Отця мого (Йоан 15, 15).

Із книги «Бог кличе тебе. Поради на щодень»

Опубліковано в категорії: Дорога віри | Коментарі Вимкнено до Розквітлий пуп’янок (22 березня)

22 березня Церква згадує св. сщмч. Василія, пресвіт. Анкирського

Житіє святого священномученика Василія, пресвітера Анкирської Церкви

Тропар (г. 4): I звичаїв апостолів причасником і їх намісником стався ти,* знайшов ти шлях, богонатхненний, як дійти до видіння.* Задля того слово істини справляючи,* і задля віри постраждав ти аж до крови, священномученику Василію, моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.

Кондак (г. 8): Згідно із законом біг завершив і віру зберіг,* священномученику Василію,* задля яких і мученицьких вінців сподобився єси,* і стовпом непохитним церкви явився,* ісповідавши Сина собезначальним Отцю і Духові,* Тройцю нероздільну.* Її ж моли, щоб ізбавились від бід ті,* які почитають тебе, щоб кликали ми:* Радуйся, богомудрий Василію!

Святий Василій був священиком в Анкирі Галатській. Як ревний пастир, що кладе душу за стадо своє, в часі аріянської єресі за імператора Констанція він виступив проти могутніх аріян і за це злобний Царгородський лжепатріярх Євдоксій заборонив йому священнодіяти. Однак помісний Палестинський собор визнав заслуги святого Василія, який невтомно трудився для Церкви Христової. За імператора поганина Юліяна Відступника погани почали всюди переслідувати християн. Тоді святий Василій ходив вулицями Анкири і голосно проповідував Христа Спасителя. За це погани його схопили і поставили перед судом начальника міста Сатурнина. Святий прилюдно ісповідав Христа і переніс усі тяжкі муки. Його били жилами і шматували залізом його тіло, а він благословив Господа і терпів усе задля Його Імени. Сатурнин наказав кинути святого до в’язниці і дав знати Юліянові, а той прислав до Анкири трьох відступників від Христової віри, Єлпідія, Пигасія і Асклипія, щоб вони вмовили святого Василія принести жертву божкам. Однак з тими, хто зрікся Христа, святий не хотів навіть говорити. Він знову переніс страшні муки, а потім Сатурнин наказав замкнути його у в’язниці до приїзду Юліяна, який за кілька днів мав прибути в Анкиру.

І справді, дорогою з Царгорода до Антіохії цар відступник зупинився в Анкирі і наказав привести святого Василія. Той лиш чекав цієї хвилі, і став голосно витикати окаянному Юді його злочини (бо ж Юліян був вихований у Христовій вірі) і вже не погрожував, а лиш провістив йому, що той загине в муках і земля не прийме його скверного тіла. Юліян передав святого одному зі своїх воєвод, Фрументину, і наказав здерти з тіла мученика сім пасів. А коли живе тіло з хребта звисало аж до землі, тоді святий Василій сказав, що хоче говорити з царем. Утішився Фрументин, бо був переконаний, що святий Василій пристає на царську волю, і поставив його перед імператором у божниці ідола Ескулапа. А святий мученик, ставши перед відступником, віддер один пояс свого живого тіла, кинув його цареві в очі і сказав: “Маєш, наїжся, якщо воно тобі смакує і ти його бажаєш!”

Імператор остовпів від люті; а святого Василія вивели і піддали тортурам, що тривали два дні. Його били так, що аж було видно нутрощі. А потім проколювали його тіло розпеченими залізними рожнами, і в тих муках святий 29 червня 362 р. (за іншими джерелами – 29 січня 363 р.) віддав Богові свого духа.

Опубліковано в категорії: Дорога віри | Коментарі Вимкнено до 22 березня Церква згадує св. сщмч. Василія, пресвіт. Анкирського

Усе гаразд (21 березня)

Пам’ятайте Мої слова до Моїх учнів. «А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом». Чи можете ви піти дорогою, якою ішов Я? Чи можете ви випити Мою чашу? «Усе гаразд», – кажіть завжди. «Усе гаразд».

Хоча й довго може видаватися дорога, але зайвим не буде жоден крок. Я, ваш Господь, не тільки подорожую з вами, але й замислив і замислюю цю подорож.

Невимовні радості зустрінете ви на своєму шляху. Відвага – відвага – відвага.

Якого ви, не бачивши, любите, в якого, не оглядаючи, віруєте, радіючи радістю невимовною і повною величі (1 Петра 1, 8).

Із книги «Бог кличе тебе. Поради на щодень»

Опубліковано в категорії: Дорога віри | Коментарі Вимкнено до Усе гаразд (21 березня)

21 березня Церква згадує прп. й ісп. Якова, єп. Катанського

Житіє преподобного отця нашого та ісповідника Якова, єпископа

Тропар (г. 8): Православ’я наставнику, благочестя і чистоти вчителю,* вселенної світильнику, архиєреїв окрасо богонатхнена,* Якове премудрий,* вченнями твоїми всіх просвітив єси,* трубо духовна, моли Христа Бога,* щоб спаслись душі наші.

Кондак (г. 4): За Христом пішов ти,* світ полишивши, і плоть явно упокорив повздержністю,* Якове преблаженний,* тому і священства помазання святе прийняв єси.* Нині ж до ликів неоречевлених переставившись,* молись за всіх, хто тебе почитає.

Святий Яків з молодих літ посвятився монашому життю і досяг великої святости, він відзначився надзвичайною суворістю в постах і молитвах. І так, служачи Господеві, заслужив собі на вічну нагороду. Він став священиком, а згодом єпископом. А коли за Лева Копронима почали переслідувати всіх, хто почитав ікони, тоді і святий Яків дуже постраждав. Його били так сильно, що вся спина і груди були мов одна рана, морили у в’язниці голодом, і засудили на вигнання, де св. слуга та ісповідник Божий помер від ран близько 756 р.

Опубліковано в категорії: Дорога віри | Коментарі Вимкнено до 21 березня Церква згадує прп. й ісп. Якова, єп. Катанського

Допомога звідусіль (20 березня)

Ваші безглузді дріб’язкові справи безвартні самі собою. Буденна чи позірно велика справа цілком однакова, якщо вчинена з Моєї волі. Просто не дійте інакше, окрім як через Мене.

Я ваш Господь, просто слухайтеся Мене, так, як вірний та запопадливий секретар мав би виконувати ваші вказівки. Просто нехай у вас не буде жодного вибору, крім Мого, і жодної волі, крім Моєї.

Я не залежу від жодного посередника, постачаючи вас. Моя допомога і щедрота може плинути через численні русла.

Чинити Твою волю, Боже мій, я радий, і Твій закон у мене в серці (Псалми 40, 9).

Із книги «Бог кличе тебе. Поради на щодень»

Опубліковано в категорії: Дорога віри | Коментарі Вимкнено до Допомога звідусіль (20 березня)

20 березня Церква згадує прпп. отців наших, яких убили сарацини в обителі Св. Сави

Преподобних отців наших в обителі святого Сави убієнних

Тропар (г. 4): Боже отців наших,* що чиниш завжди з нами по Твоїй кротості,* не віддали милости Твоєї від нас,* але молитвами їх у мирі направ життя наше.

Кондак (г. 4): Земними і тлінними насолоди явно погордивши,* преблаженні, пустинного життя зажадали ви,* красоти світу і їжу тлінну зненавиділи,* тому й сподобились ви Царства Небесного з ликами мучеників і посників радіючи,* тому, пам’ять вашу почитаючи,* усильно молимо вас: від бід, отці, ізбавте нас.

Обитель, або лавра, святого Сави містилася за 32 кілометри від Єрусалиму, над потоком Кедрон, і 13 кілометрів від Вифлеєму. Не можемо точно сказати, коли прийняли мученицьку смерть 20 монахів обителі святого Сави, однак сталося це тоді, коли сарацини захопили Палестину, близько 416 р. Монахи, які проживали в лаврі, довідалися, що сарацини страшно катують християн, однак своє уповання поклали на Господа і не покинули лаври. 13 березня на них напала ватага сарацинів. Вони домагалися грошей, яких у лаврі не було, і поранили стрілами багатьох монахів. Однак раптом побачили, що від Єрусалиму наближається велика сила людей і, гадаючи, що то йде військо, втекли.

Та вже 20 березня, у Великий четвер, вони вдруге напали на лавру і стали мучити її мешканців. Монах Сергій, котрий заховав дорогоцінні церковні посудини, боячись, щоб у муках не виявити, де їх сховав, хотів утекти, але сарацини його наздогнали і відсікли йому голову. Потім кинулися грабувати келії, а 18 монахів заховалися в печері, де колись жив святий Сава. Однак сарацини знайшли їх. Тоді один з монахів на ім’я Патрикій, щоб спасти братів, добровільно вийшов з печери на смерть, але погани завернули його, розвели перед входом до печери вогонь і там задушили монахів димом. Імен їх не знаємо, крім Патрикія і Йоана, якого ще 13 березня, при першому нападі, було тяжко поранено і волочено по землі, так, що вся його спина була наче одна рана.

Інших монахів поранили сарацини і залишили напівживими. Увечері, коли грабіжники пішли, монахи, які сховалися, стали допомагати пораненим. Один з мучеників був так покалічений, що невдовзі помер. І так тоді прийняли мученицьку смерть 20 слуг Божих, пам’ять яких свята Церква вшановує сьогодні.

Опубліковано в категорії: Дорога віри | Коментарі Вимкнено до 20 березня Церква згадує прпп. отців наших, яких убили сарацини в обителі Св. Сави