Один чоловік, вирушаючи на пошуки Бога, прощався з своїми домашніми і запитував:
– Хто ж прикував мене чаклунськими чарами до порога цього дому і не хоче відпускати?
– Я, – відповів Бог. Але крикливий голос розуму заглушив тихий голос совісті.
Красуня-дружина, притискаючи до грудей немовля, благала чоловіка залишитися.
Однак чоловік відсторонив її твердою рукою:
– Хто ж дав мені цю жінку, яка клянеться мені в коханні і заманює своєю красою?
– Це я, – знову говорив до нього Бог.
І знову не почув чоловік Його тихого голосу. Він високо підніс руки до Сходу:
– Де ти, Всевишній? Я дійду до Тебе через будь-які перешкоди, я розшукаю Тебе в засніжених Гімалаях. Моя воля і рішучість не знають кордонів!
– Як же ти знайдеш Мене в Індії, коли Я залишаюся тут, у тебе вдома.
Але чоловік знову не почув і пішов від Бога в глибоку ніч…