Ніхто не старіє від того, що проживає скількись там років.
Людина старіє, бо відмовляється від свої ідеалів.
Роки можуть поморщити шкіру, та відмовтесь від запалу – і душа вкриється зморшками. Переживання, сумніви, недовіра до себе самого,
страх і відчай – усе це сплітається в довгі роки, які хилять нам голову і обертають душу на попіл.
Не важить, сімдесять вам чи сімнадцять, у кожному серці живе замилування чудом, щире захоплення зорями й усім , що на них схоже,
викликами, які ставлять перед нами щоденні події, незмінна дитяча цікавість до того, що ж трапитсья далі в тій грі, яка зветься життям.
Людина настільки ж юна, як і її впевненість у собі, і настільки ж стара, як і її страхи; настільки ж юна, як і її надія, і настільки ж стара, як і її відчай.