Жили в одній келії два монахи, і ніколи не виникало між ними ні найменшого незадоволення. Бачачи це, один сказав іншому:
– Давай посваримося і ми хоча б один раз, як сваряться люди.
Інший відповів:
– Я навіть не знаю, яким чином може виникнути сварка.
Перший сказав:
– Ось я поставлю посередині глиняний посуд і скажу: «Він мій», а ти скажи: «Ні, він не твій, а мій». З цього народиться суперечка, а з суперечки – сварка.
Змовившись так, вони поставили посуд між собою.
Один монах сказав:
– Він мій.
Інший же йому:
– А я вважаю, що він мій.
Перший знову каже:
– Ні він не твій, а мій.
Тоді другий у відповідь:
– Якщо він твій, то й візьми його.
Так вони і не змогли досягти того, щоб посваритися.
Ось плід проживання за Євангельськими Заповідями і навичками до смирення. Серце, здобувши цей навик, нездатне до сварливості і сварок – воно готове на всі поступки, щоб уникнути суперечки і сварки.