22 травня:
Один чоловік довго і важко хворів, але за деякий час йому полегшало, і він одужав. Після недуги вийшов у сад – був гарний весняний день. І він відчув такий наплив щастя, що на очі йому ринули сльози і він, піднісши погляд до неба, голосно гукнув:
– О Боже, як можу віддячити Тобі за подароване мені здоров’я? Я охоче пожертвував би усе своє майно!
У ту пору поряд ішов літній чоловік. Він почув його слова, підійшов до нього і сказав:
– Іди за мною.
Чоловік послухав, і вони скоро потрапили в бідну, напіврозвалену хатину. Її господар лежав недужий, жінка плакала, обдерті діти просили хліба.
– Допоможи цим злидарям, – сказав літній чоловік, – це брати Христові.
Багатий щедро допоміг бідолахам, і літний чоловік з усмішкою сказав йому:
– Так чини завжди: спершу з вдячністю піднось очі до неба, а тоді на землю, щоби знати, кому на ній допомогти.
Всяке добре діло в ім’я Боже і любови до Нього та ближнього є справа милосердя.