Якось до одного старця прийшли учні, запитуючи:
– Чому погані звички так легко полонять людину, а добрі – так важко та й ще надовго не затримуються?
На що старець відповідає?
– Що відбудеться, коли здорове насіння залишити на сонці, а хворе кинути в землю?
– Добре насіння, не маючи землі, загине. Погане ж зерно проросте, дасть велике стебло, але малий врожай, – відповіли учні.
– Так само чинять і люди: замість того, щоби таємно творити милостиню та добрі діла, вони все роблять напоказ, тим самим втрачаючи благодать. А свої недоліки та гріхи, щоби їх не побачили люди, вони ховають глибоко в душі. Там вони ростуть та ведуть людину до смерті. Ви ж будьте мудрими та розважливими.