Одночасно з розширенням церкви в 2001 р. завершено будівництво нових сходів та реконструкцію церковного подвір’я.
Добудова та розширення храму здійснювалась на добровільні пожертви парафіян всього Куликова.
В церкві Св. влкмч. Димитрія збереглося ряд культовних речей з римо-католицького костелу Св. Миколая м. Куликова, а саме: майстерно виготовлені з дерева Розп’яття Ісуса Христа та скульптури Св. Миколая та Св. Йосифа. До речі, ці скульптури були однією зі складових вівтарної частини костела Св. Миколая і їх Церква планує передати історичному власникові – Костелу.
В Куликові завжди були певні хорові традиції. Невідомо, чи співав хор під час Служби Божої в давні часи, але достеменно відомо, що парафіяни супроводжували Св. Літургію своїм співом. Не дивно, що в міжвоєнний період в український читальні “Просвіта” функціонував прекрасний мішаний хор під орудою відомого диригента Павла Крупника (до речі рідного дядька Народного артиста України Богдана Ступки). Цей хор і співав в церквах Куликова.
Один раз на два тижні спільно молитися і славити Господа Бога разом з парафіянами церкви Св. влкмч. Димитрія допомагав Народний хор “Джерело” Народного дому “Просвіта” міста Куликова (завідувач була Народного дому “Просвіта” Любов Савчук). Багаточисельним хоровим колективом з прекрасними голосами, володарем багатьох дипломів і нагород, з самого початку його утворення в 1989 році, керує талановитий хоровий диригент, композитор і музикант з 35-ти літнім стажем Роман Свистун. Хористи хору “Джерело” почергово (через тиждень) співали у церкві Успення Пр. Богородиці у центрі міста, що є дуже важливим фактором у згуртуванні двох церковних громад міста Куликова.
Завершення прибудови церкви та реконструкція церковного подвір’я відбулася при настоятелеві церкви о. Михайлові Колтуну.
Практично щосуботи отець Михайло мав зустрічі в Народному домі “Просвіта” з молоддю (недільна школа). Отець спричинився до організації прощі парафіян та молоді в Зарваницю влітку 2001 року та організації молодіжно-християнського табору “Благословення Зарваниці”. Церква Св. влкмч. Димитрія та Сокальска єпархія частково фінансувала молодіжно-християнський табір в духовному центрі Сокальсокої єпархії в селі Жукові, що біля м. Бережан Тернопільської обл. Біля 50 дітей з Куликова оздоровилися як духовно, так і фізично в цьому таборі. Разом з дітьми, як духовний батько, був отець Михайло. Отець Михайло був активний у громадському житті. З його благословення відновилися традиційні Шевченківські вечори. Він радо відгукувався на всі громадські заходи, що проводилися в Куликові, не був байдужим до життя своїх парафіян.
Життям церкви керував дорадчий орган церкви (церковне братство) на чолі при настоятелем церкви о. Михайлом Колтуном.
Актив церковного брастства: Михайло Теглівець, Іван Горбань, Іван Кущак, Степан Соколовський, Петро Когут, Євгенія Сисак, Анна Лебедин, Надія Бойко, Анна Воробець, Галина Рутковська, Ірина Рутковська, Ольга Климкевич, Зиновія Братчук, Ірина Тенета.
Дяк Степан Савчук, паламар Ярослав Хемич.