У військового начальника Скобелєва довгі роки жив папуга. А сам вояка часто й довго ревно молився вголос. Одного разу йому подарували дуже дорогу книгу на військову тему і після чергового вивчення він, залишивши її відкритою на столі, пішов по службі на деякий час. А коли повернувся, то мало не зомлів!
Дорогоцінний військовий посібник зарубіжного видання був побитий і порваний Попкою-дурнем, який якимось чином вибрався з клітки! Праведному гніву генерала не було меж. Він, схопивши мухобійку, став ганятися за папугою-шкідником з криками: “Вб’ю!” Винувата птаха залетіла за шафу, звідки дістати її було неможливо …
Генерал вирішив почекати добровільної здачі з повинною, щоб віддати винуватця зразковому покаранню… І ось через пів години за шафою почулося благально-покаянне: “Господи, Ісусе Христе! Помилуй мене грішного!”.
“Господи, Ісусе Христе, помилуй мене грішного!” – сказане з інтонацією самого генерала і тривало безперервно цілу годину! Серце Скобелєва здригнулося і розчулилося. Він навіть заплакав. Крикнув за шафу папузі: “Гаразд, грішник, вилітай! Ти помилуваний!” і вже через кілька миттєвостей блудний папуга радісно цвірінькав у нього на руці …