Один норовистий кінь якось перекусив вуздечку, скинув вершника і понісся світ за очі, не вибираючи дорогу.
Думав кінь, що на кінець вирвався на волю, але не помітив попереду прірви і впав в пропасть.
Так само буває і з людською душею. Лиш би викинула людина із свого серця страх Божий, починає вона брехати, красти, заздрити, ворогувати і гордитися. І не помітить, що на неї неминуче чекає прірва.
А починається все із гордості, коли людина дозволяє собі «збунтуватися».