Один учитель сказав учням намалювати те, за що вони хотіли б подякувати Богові. Виховник гадав, що у цих дітей – вихідців із бідних родин – насправді не так багато причин відчувати вдячність. Він був переконаний, що всі радше намалюють купи солодощів, столи, що вгинаються від наїдків.
Малюнок, який подав йому Михайлик, вразив виховника: на ньому хлопчина зобразив руку.
Але чия це рука?
Клас зацікавився тим зображенням.
«Для мене це рука Бога, що дає нам хліб насущний», – висловилася одна дитина.
«Це рука селянина. Він годує курей», – сказала інша.
Поки діти ще малювали, вчитель нахилився над партою Михайлика і спитав його, чия то рука.
«Це Ваша рука», – прошепотів хлопчина.
І тоді вчитель пригадав, як щовечора брав Михайлика за руку, бо він був найменшенький, і проводжав до виходу. Вчитель так само обходився і з іншими дітьми, але для Михайлика це мало справді велике значення.
Чи ти колись замислювався, яку велику силу можуть мати твої руки?
Нам усім потрібно навчитися виконувати «накази господині».
«Якщо спиш на ньому – застели.
Якщо носиш його – повісь.
Якщо поїв – помий посуд.
Якщо ходиш по ньому – витріпай.
Якщо відчиняєш його – зачини.
Якщо спорожнив – наповни.
Якщо дзвонить – зніми слухавку.
Якщо м’явкає – нагодуй.
Якщо плаче – поцілуй його».