Подяка (притча)

Притча Бруно Ферреро “Подяка” – про вміння відчувати вдячність. У притчі йдеться про те, як важливо цінувати все, що ми маємо.

Притча про вдячність

Один учитель сказав учням намалювати те, за що вони хотіли б подякувати Богові. Виховник гадав, що у цих ді­тей – вихідців із бідних родин – насправді не так багато при­чин відчувати вдячність. Він був переконаний, що всі рад­ше намалюють купи солодощів, столи, що вгинаються від наїдків.

Малюнок, який подав йому Михайлик, вразив виховника: на ньому хлопчина зобразив руку.

Але чия це рука?

Клас зацікавився тим зображенням.

«Для мене це рука Бога, що дає нам хліб насущний», – висловилася одна дитина.

«Це рука селянина. Він годує курей», – сказала інша.

Поки діти ще малювали, вчитель нахилився над партою Михайлика і спитав його, чия то рука.

«Це Ваша рука», – прошепотів хлопчина.

І тоді вчитель пригадав, як щовечора брав Михайлика за руку, бо він був найменшенький, і проводжав до виходу. Вчитель так само обходився і з іншими дітьми, але для Ми­хайлика це мало справді велике значення.

Чи ти колись замислювався, яку велику силу можуть мати твої руки?

Нам усім потрібно навчитися виконувати «накази господині».

«Якщо спиш на ньому – застели.

Якщо носиш його – повісь.

Якщо поїв – помий посуд.

Якщо ходиш по ньому – витріпай.

Якщо відчиняєш його – зачини.

Якщо спорожнив – наповни.

Якщо дзвонить – зніми слухавку.

Якщо м’явкає – нагодуй.

Якщо плаче – поцілуй його».

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.