Одного разу прийшов один монах до свого наставника і каже:
– Отче, скільки раз я приходжу до тебе, каюся в гріхах, скільки раз ти настановляєш мене порадами, але я не можу виправитися. Яка мені користь від того, що я приходжу до тебе, якщо після наших розмов я знову впадаю у свої гріхи?
Авва відповів:
– Сину мій, візьми два глиняних горщика: один з медом, а інший пустий.
Ученик так і зробив.
– А тепер, – сказав учитель, – перелий пару раз мед із одного горщика в інший.
Ученик знову послухався.
– Тепер, синку, подивися на пустий горщик і понюхай його.
Ученик подивився, понюхав і каже:
– Отче, порожній горщик пахне медом, і там, на дні залишилося трошки густого меду.
– Ось так, – сказав учитель, – і мої поради та настанови осідають в твоїй душі. Якщо ти заради Христа приведеш в життя хоча частину твоїх чеснот, то Господь, через свою милість доповнить їх нестачу і спасе твою душу для життя в раю. Бо і земна господиня не сипле перець в горщик, який пахне медом. Так і Господь не відкине тебе, якщо збережеш в душі хоча початок праведності.