Два горобчики спокійно сиділи собі на дереві. Один з них – на вершечку, а інший – нижче.
Через якийсь час горобчик, що сидів на вершечку, щоб якось почати розмову, сказав:
– Яке гарне це зелене листя!
Горобчик, що сидів нижче, зрозумів ці слова як виклик і роздратовано відповів:
– Чи ти сліпий? Хіба не бачиш, що воно сіро-біле?
– То ти сліпий! Листя – зелене!
Горобчик здолу, певний, що правда на його боці, в’їдливо зацвірінькав:
– Закладаюсь пір’ям мого хвоста, що листя – сіро-біле. Ти нічого не розумієш! Ти – дурний!
Горобчик, що сидів на вершечку, розсердився і зі всієї сили кинувся на свого ворога, щоб відповісти. Але перш ніж почати двобій, вони обидва поглянули вгору.
Горобчик, що злетів з вершечка, здивовано скрикнув:
– Дивись, дивись! Листя справді сіро-біле!
А потім додав:
– А ходи зі мною на вершечок.
Вони полетіли на вершечок і разом скрикнули:
– Дивись, дивись! Листя – справді зелене!
Не осуджуй нікого, якщо ти не йшов хоч годину в його чоботях.
