Якось, коли лев спокійно собі спав, йому між лапи впала миша. Лев прокинувся дуже роздратований і вже ось-ось збирався її з’їсти. Та бідна миша почала його благати:
– Прошу тебе, збережи мені життя! Я маленька, худенька. Мене тобі не вистачить навіть на сніданок! А якщо ти мене не з’їси, то одного дня я стану тобі у пригоді!
Лев розсміявся від усієї душі, мало не луснув зі сміху.
Яким же чином, – думав він, – якась миша зможе прислужитися такому звірові, як я…
Усе ще регочучи, лев відпустив мишу, і вона втекла.
А тиждень по тому лев потрапив у сітку, наставлену мисливцями. Він відчайдушно ричав, намагався з усієї сили виплутатися. Але чим більше він метався, тим сильніше затягувалася сітка…
Миша здалеку спостерігала за цією сценою. Тепер прийшла її черга посміятися!
Проте за деякий час їй стало шкода лева. Вона підбігла до нього і почала перегризати шнури сітей. І лева було врятовано!
– Ти сміявся, коли я тобі казала, що стану колись у пригоді! – сказала миша. – Тепер ти на собі переконався, що навіть маленькі вміють чинити великі і добрі справи!
© Піно Пелегріно
