Існує одна історія про жінку, що розпускала плітки. Ця жінка була відомою пліткаркою, розповсюджувала різноманітні плітки про одного чоловіка, чим зіпсувала йому репутацію і власну гідність. Згодом, збагнувши свій гріх, вона пішла до церкви на сповідь. Отець-сповідник уважно вислухав її і сказав: “Ти ще не готова до того, щоб я міг відпустити тобі твій гріх, а гріх цей вельми великий і страшний”. Жінка запитала його: “Що ж зробити мені, отче?”. Отець-сповідник сказав: “Піди до себе додому, візьми пір’яну подушку, ножа, піднімися на дах свого будинку у вітряний день і поріж її на шмаття”. Жінка послухалася і пішла додому. Через декілька днів вона повернулася і повідомила отця-сповідника про те, що виконала його доручення.
Отець-сповідник запитав: “Що ж сталося, коли ти розрізала подушку?”. Жінка відповіла: “Вітер розніс пір’я по всіх усюдах, по всіх закутках і шпаринах”. Тоді священик сказав: “Ну що ж, тепер мусиш піти і позбирати усе до останньої пір’їнки, а доти доки не зробиш цього, не вертайся до мене”. Жінка злякалася і відказала: “Отче, як же я позбираю його, коли воно розлетілося так далеко, що я навіть не знаю, де шукати?”. Отець сказав: “Це пір’я – є твої плітки. І ти вже ніколи не зможеш позбирати їх, як не можеш ти позбирати і пір’я те”.
Пліткарство… Як зараз поширене це явище серед людей. Десь хтось почує уривок розмови і тут таки перекрутить все на свій лад і поспішить передати іншим. Пліткарство бере початок із власних умовивосновків, які не завжди є правильними чи істинними.