Ця притча – про взаємини між людьми, про повагу і вміння знайти спільну мову.
Жив-був юнак з поганим характером. Батько дав йому повний мішок цвяхів і сказав: «Забивай один цвях у ворота саду кожного разу, коли втратиш терпіння або посваришся з кимось».
У перший день він забив у ворота саду 37 цвяхів. У наступні тижні він навчився контролювати кількість забитих цвяхів, зменшуючи її день-у-день. Так він зрозумів, що легше контролювати себе, ніж забивати цвяхи.
Нарешті, настав той день, коли юнак не забив жодного цвяха у ворота саду. Тоді він прийшов до батька і радісно повідомив йому цю новину! Тоді батько сказав юнаку: «Виймай один цвях з воріт кожного дня, коли не втрачатимеш терпіння»
Нарешті, настав той день, коли юнак зміг сказати батькові, що витягнув всі цвяхи. Батько підвів сина до садових воріт і сказав: «Ти прекрасно поводився, але поглянь, скільки дірок залишилося в твоїх воротах! Ніколи вони не будуть такими як раніше!»
Тоді юнак зрозумів, якої шкоди завдавала його поведінка не тільки іншим, але і йому самому.
Нам іноді простіше руйнувати стосунки, але слід пам’ятати, що відбудовувати їх знову буде значно важче, ніж турбуватись про них весь час.