Померла одна сердита бабця, і потрапила вона у чистилище. Її ангел-хранитель зміг пригадати за нею тільки одну добру справу: якось вона полола в городі і подала цибулину жебрачці. І ось Бог повелів ангелові узяти цю цибулину і опустити в озеро: якщо вона зуміє вибратися по ній, то піде в рай.
Так ангел і поступив, і майже вже витягнув бабцю, як та помітила, що разом з нею з чистилища лізуть в рай інші, вчепившись за її цибулину, адже і сама вона на ній ледве могла втриматися!
«Моя цибулина, а не ваша!» – заволала бабця, і цибулина негайно обірвалася.
Господь був готовий прийняти цю жінку в Своє Царство, але вона сама виявилася до цього не готовою.