По довгій і широкій вулиці йшла маленька людина з неприродньо великими очима.В неї було волосся кольору золота, такого золота, яке світилось на сонці яскравими іскрами. Одяг її був білим, таким білим, що сліпило очі. Вона йшла дуже повільно, вимірюючи кожен крок. Дивно, але люди не звертали на неї ніякої уваги, ніби йшла звичайна людина. Але це ж ішов Ангел…
А Ангел йшов і дивився своїми бездонними очима на Світ. Він був такий маленький, що всі його штовхали і сварились, щоб він йшов швидше, а не прогулювався тут, коли всі спішать, Ангел не розумів, що означає «спішать», і тому тільки посміхався людям у відповідь, що сердило їх ще більше.
Ангел йшов біля чоловіка, якому було погано і сумно. Він сидів на дорозі, опустивши голову на колііна. Агел простягнув йому руку і сказав: «Давай я допоможу тобі?» На що чоловік відповів йому: «Не треба мені допомоги, я сам собі зможу допомогти!»
Ангел відпровів: «Але ж я тут. Мої руки вилікують твої рани, мої екрила вилікують твою душу – ти будеш щасливим. Ось моя рука, візьми її – я підніму тебе. Я буду з тобою, поки тобі не стане краще. Я не залишу тебе, Я з тобою.»
Чоловік змахнув рукою і відштовхнуа Ангела. Ангел впав: «Я піду. Але я все одно люблю тебе. Я буду з тобою.» І Ангел пішов своєю дорогою, Він плакав. Йому було боляче. Ангел не розумів, чому люди не хочуть його допомоги, він так їх любить. І він тут для того, щоб допомагати їм. Але вони не хочуть.
Ангелу було сумно. І тепер, бачучи біль і страждання, він плакав ще більше. Плакав від того, що не міг нічого зробити.
Його відкинули і прогнали, а він посміхався їм у відповідь і плакав у себе в душі, Просто він дуже любив людей.
Падав дощ. Ангел йшов по вулиці і побачив як маленька дівчинка, з такими ж великими очима, впала і вдарилась. Ангел зовсім випадково подав їй руку, не чекаючи, що вона відповість йому тим же. І він відчув тепло маленької ручки. Ангел подивився дівчинці в очі – вони посміхалися. І дитина сказала Ангелу: «Я бачу тебе. У тебе великі очі. Ти смішний. Ти живеш на небі! Ти гарний і добрий. А ще у тебе теплі руки. Чому ти сумний? Ти ж повинен бути щасливим. І тому я дарую тобі цю парасольку, щоб твої крила не намокли. А то ти не зможеш полетіти на небо і не передасиш привіт моїй бабусі. Вона зараз там – у себе вдома. Ти допоміг мені зробити так, що мені не було боляче, а моя парасолька допоможе тобі. Дякую тобі, Ангел, і будь щасливим!»
Дитина пішла. А Ангел йшов під маленькою парасолькою далі, і коли крила його висохли. він полетів передавати привіт бабусі тої маленької дівчинки.
Його місія виконана – він зробив когось щасливим. Але він повернеться – для того, щоб зробити щасливим ще когось. Головне відкрити серце і душу, щоб побачити його простягнуту руку!