Андрій — один із дванадцяти апостолів, якого першим покликав Христос до себе. Тому його і назвали Первозванним. За церковними легендами, святий Андрій Первозванний під час своєї останньої місійної подорожі проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному з пагорбів встановив хрест. Так би хотілося, щоб і цієї п’ятниці, 13 грудня, під покровительством святого Андрія сталося диво!
Свято Андрія, хоч і випадає на Різдвяний піст, є часом молодіжних гулянь. Це єдиний день у році, коли начебто дозволяється робити шкоду людям. Але шкода має бути нешкідливою. Бо іноді у своїх “жартах” сучасна молодь перегинає палицю.
Чого тільки хлопці не вигадували, щоб дівчатам збитки зробити: біля хати ниткою снують вулицю, по якій з вечорниць дівчата додому повертаються; ставлять опудала, «гарбузячі голови» зі свічками. У багатьох регіонах знімали ворота, залишаючи неподалік, закривали шибки, аби господарі проспали… Проте за ці бешкети їх не сварили, адже це їхня парубоцька ніч.
Вечорниці – раніше поширений вид відпочинку юнаків та дівчат. На них молодь ближче знайомилася і пару собі вибирала. Дівчата приходили раніше і разом із господинею хати готували святкову вечерю. А після заходу сонця надходили парубки, розсідалися по світлиці і тоді розпочиналося дійство. Найдивовижніші оповідки розповідали старші парубки, вставляючи поміж тим всілякі жарти, щоб наймолодші дівчата не заспали, адже треба було 12-ї години ночі дочекатися, щоб наворожити собі свою доленьку…
Священнослужителі стверджують, що ворожіння – великий гріх, адже людина, яка вгадує долю, ставить себе вище Бога. А от до збитків вони ставляться більш поблажливо. Кажуть, на Андрія можна кепкувати лише з тих людей, які мають почуття гумору.
Вітаємо з днем Ангела усіх хто носить це ім’я.