Ти і Господь наш Ісус Христос разом ідете одним шляхом. Тривалий час сліди Ісуса лягають поруч з твоїми, але Його сліди значно глибші, чіткіші.
Ти ж залишаєш сліди невиразні, заломисті, — видно: ти вагаєшся і не впевнений, що ідеш у правильному напрямку.
Крокуєте отак деякий час, і поволі твої сліди наближаються до Ісусових. Ось ви вже ідете паралельно.
Ви з Ісусом — як двоє друзів. Простуєте пліч-о-пліч.
Все ніби чудово, та враз твої сліди, що спершу виднілися на піску поряд з Ісусовими, тепер лягають просто на них.
Твої сліди, порівняно з Його слідами, є значно меншими, а все ж ви починаєте ступати крок у крок.
Так ви прямуєте ще певний час, але згодом твої сліди щоразу більшають і врешті накладаються на Ісусові.
Тепер помітно тільки одну вервечку слідів: ти й Христос простуєте, мов одна людина.
І знову здається, що все гаразд, що ліпшого й бажати не можна, та ось несподівано з’являється друга вервечка слідів.
Відбувається щось дивне.
Нові сліди звертають убік, повертають назад, всіляко змінюють напрямок руху.
Ти збентежений, приголомшений. Немовби чудовий сон урвався ! Відтак починаєш молитися:
— Господи, я збагнув першу ситуацію, мій шлях туди і навспак. І зупинки мої… Був я християнином нерішучим, непевним, але прагнув учитися і вчився. Ти ж ішов твердим кроком і допомагав крокувати мені.
— Твоя правда !
— Коли малі мої сліди губилися у Твоїх великих, я вчився ходити Твоїми дорогами і бути поблизу Тебе.
— Атож ! Мою науку ти засвоював блискавично.
— Коли ж мої сліди цілковито з’єдналися з Твоїми, це засвідчило, що я став Твоїм учнем.
— Саме так.
— Але, Господи, — що сталося далі ? Чи ж я почав відступати від Тебе ? Сліди розділилися, а ці повороти і зигзаги…
Запала хвилинна мовчанка, пізніше Господь відповів, усміхаючись: «То я танцював від щастя навколо тебе».
Ми є щастям для Господа Бога. Це найразючіший парадокс християнства. Коли вкрай важко залишатися вірним, коли все довкола видається сірим і неживим, коли просування вперед потребує чимало труду і навіть завдає страждань, — зупинися, закрий очі, вуста і вуха…
І ти почуєш, як Бог танцює навколо тебе.
© Бруно Ферреро